Веснушки - NЮ

Мы сжимали друг друга так крепко,

Что в объятиях ломались кости.

Мне такое встречалось редко.

Нет, я не видел, не до, не после.

По съёмным хатам вдвоем без бабла,

Но и тогда мы не были бедны.

И нам обоим хватало тепла,

Запаха дома и света луны.

А дальше что то пошло не так -

И стало, сука, не интересно.

Это ты - дура, это я - дурак;

И для двоих нам не хватит места.

Ты не ломайся, руби с плеча -

Ведь это больше не повторится.

И на столе всё стоит свеча,

Но только снова не загорится.

Согревай!

Согревай, как никто не сможет!

Обнимай!

Обнимай, я обниму тоже.

Если выгонишь в дверь - я пальну из пушки,

Уроню на постель все твои веснушки.

Добивай!

Добивай, и канаты рвутся.

В этот край, в этот рай будет не вернуться.

Как закончится ночь буду предан дважды;

Но сейчас, мне не дай умереть от жажды.

Вроде не маленький, но мы не снимали кино.

Мы утопали в дыму, что-то не пойму...

Не повернуть время вспять, чтобы вернуть - не распять.

Чтоб не уснуть, не проспать - не отдать весну.

Мимо летят этажи.

Милая!

Да, это жизнь.

Не поддавайся - держись, будут миражи.

Прятала сны в облаках, мы уходили в закат -

Всё это было когда-то.

Всё это было.

А дальше что то пошло не так -

И стало, сука, не интересно.

Это ты - дура, это я - дурак;

И для двоих нам не хватит места.

Ты не ломайся, руби с плеча -

Ведь это больше не повторится.

И на столе всё стоит свеча,

Но только снова не загорится.

Согревай!

Согревай, как никто не сможет!

Обнимай!

Обнимай, я обниму тоже.

Если выгонишь в дверь - я пальну из пушки,

Уроню на постель все твои веснушки.

Добивай!

Добивай, и канаты рвутся.

В этот край, в этот рай будет не вернуться.

Как закончится ночь буду предан дважды;

Но сейчас, мне не дай умереть от жажды.

Согревай!

Согревай, как никто не сможет!

Обнимай!

Обнимай, я обниму тоже.

Если выгонишь в дверь - я пальну из пушки,

Уроню на постель все твои веснушки.

Добивай!

Добивай, и канаты рвутся.

В этот край, в этот рай будет не вернуться.

Как закончится ночь буду предан дважды;

Но сейчас, мне не дай умереть от жажды.

Ми стискали один одного так міцно,

Що в обіймах ламалися кістки.

Мені таке траплялося рідко.

Ні, я не бачив, не до, не після.

По знімних хатах удвох без бабла,

Але й тоді ми були бідні.

І нам обом вистачало тепла,

Запаху вдома та світла місяця.

А далі щось пішло не так -

І сталося, сука, не цікаво.

Це ти – дурниця, це я – дурень;

І для двох нам не вистачить місця.

Ти не ламайся, рубай із плеча -

Адже це не повториться.

І на столі все стоїть свічка,

Але тільки знову не спалахне.

Зігрівай!

Зігрівай, як ніхто не зможе!

Обіймай!

Обіймай, я обійму теж.

Якщо виженеш у двері - я пальну з гармати,

Впустю на ліжко всі твої ластовиння.

Добивай!

Добивай, і канати рвуться.

У цей край, у цей рай не повернеться.

Як закінчиться ніч, буду відданий двічі;

Але зараз мені не дай померти від спраги.

Начебто не маленький, але ми не знімали кіно.

Ми потопали в диму, щось не зрозумію...

Не повернути час назад, щоб повернути – не розіп'яти.

Щоб не заснути, не проспати – не віддати весну.

Повз летять поверхи.

Мила!

Так, це життя.

Не піддавайся – тримайся, будуть міражі.

Хувала сни в хмарах, ми йшли в захід сонця -

Все це було колись.

Все це було.

А далі щось пішло не так -

І сталося, сука, не цікаво.

Це ти – дурниця, це я – дурень;

І для двох нам не вистачить місця.

Ти не ламайся, рубай із плеча -

Адже це не повториться.

І на столі все стоїть свічка,

Але тільки знову не спалахне.

Зігрівай!

Зігрівай, як ніхто не зможе!

Обіймай!

Обіймай, я обійму теж.

Якщо виженеш у двері - я пальну з гармати,

Впустю на ліжко всі твої ластовиння.

Добивай!

Добивай, і канати рвуться.

У цей край, у цей рай не повернеться.

Як закінчиться ніч, буду відданий двічі;

Але зараз мені не дай померти від спраги.

Зігрівай!

Зігрівай, як ніхто не зможе!

Обіймай!

Обіймай, я обійму теж.

Якщо виженеш у двері - я пальну з гармати,

Впустю на ліжко всі твої ластовиння.

Добивай!

Добивай, і канати рвуться.

У цей край, у цей рай не повернеться.

Як закінчиться ніч, буду відданий двічі;

Але зараз мені не дай померти від спраги.