Ну бывает - Нурминский

По проспекту, пятёркой катаный бока

Мне так комфортно, не борщу, ну или так с легка (Ну бывает)

Осознаю, что не женат и не висит кредит

Наверно, к пацанам организую визит

Куда хочу, туда и еду, не даю отчёт

Живу я для себя, и не парит счёт

Пойду отдам бездомному налом пятихат

И пусть он улыбнётся, и пусть он будет рад

И не волнует, как он их потратит

Отдаст кому или пропьёт, а на еду то хватит

Главное, от меня исходит это от души

Я так их понимаю, сам родом из глуши

Могу ехать по ночному городу один

Не соблюдая вовсе этот скоростной режим

Помню: любовались звёздами, кресла сложа

Помню: принимали, как 2 экипажа

Ну бывает, командир, ты отпусти!

Не раздувая, да, допускаем глупости

Живём ведь раз, не знал, ну прости

Это не повод переходить на крайности

Ну бывает, командир, ты отпусти!

Не раздувая, да, допускаем глупости

Живём ведь раз, не знал, ну прости

Это не повод переходить на крайности

Не сожалею я о том, что бабки прокрутил (Осуждаю)

Которые так долго на что-то копил

Дома говорили: «Денюжки свои копи» (Копи)

А у меня была мечта, ещё всё впереди

Купил травмат как-то - Grand Power T12 (Пау-пау-пау)

Успел, наверно, пошмалять примерно раз так 20

Был инцидент, был приговорён судьёй(Ой-ой-ой)

Не сожалею, уже приобрёл другой

И всё стеснялся подойти, стеснялся спросить

У милой девушки, куда-то пригласить

И вот сейчас думаю, не буду ли я сожалеть

Что надо было страх этот преодолеть

А я всё еду, пятёркой катаны бока

Мне так по кайфу, с салона голос Тупака

Жизнь дана, да, допускаем глупости

Живём ведь раз, понять надо, ну и простить

Ну бывает, командир, ты отпусти

Не раздувая, да, допускаем глупости

Живём ведь раз, не знал, ну прости

Это не повод переходить на крайности

Ну бывает, командир, ты отпусти

Не раздувая, да, допускаем глупости

Живём ведь раз, не знал, ну прости

Это не повод переходить на крайности

По проспекту, п'ятіркою катаний боки

Мені так комфортно, не борщу, ну або так легко (Ну буває)

Усвідомлюю, що не одружений і не висить кредит

Напевно, до пацанів організую візит

Куди хочу, туди та їжу, не даю звіт

Живу я для себе, і не парить рахунок

Піду віддам бездомному налом п'ятихат

І нехай він усміхнеться, і нехай він буде радий

І не хвилює, як він їх витратить

Віддасть кому чи проп'є, а на їжу вистачить

Головне, від мене виходить це від душі

Я так їх розумію, сам родом із глушині

Можу їхати нічним містом один

Не дотримуючись зовсім цього швидкісного режиму

Пам'ятаю: милувалися зірками, крісла склавши

Пам'ятаю: приймали, як 2 екіпажі

Ну, буває, командире, ти відпусти!

Не роздмухуючи, так, допускаємо дурниці

Адже живемо раз, не знав, ну вибач

Це не привід переходити на крайності

Ну, буває, командире, ти відпусти!

Не роздмухуючи, так, допускаємо дурниці

Адже живемо раз, не знав, ну вибач

Це не привід переходити на крайності

Не жалкую я про те, що бабки прокрутив (Осуджую)

Які так довго на щось збирав

Вдома говорили: «Гроші свої копальні» (Копі)

А у мене була мрія, ще все попереду

Купив травмат якось - Grand Power T12 (Пау-пау-пау)

Встиг, напевно, пошмалювати приблизно раз так.

Був інцидент, був засуджений суддею (Ой-ой-ой)

Не жалкую, вже придбав інший

І все соромився підійти, соромився запитати

У милої дівчини, кудись запросити

І ось зараз думаю, чи не шкодуватиму я

Що треба було страх цей подолати

А я все їду, п'ятіркою катани боки

Мені так по кайфу, із салону голос Тупака

Життя дане, так, допускаємо дурниці

Адже живемо раз, зрозуміти треба, ну і пробачити

Ну буває, командире, ти відпусти

Не роздмухуючи, так, допускаємо дурниці

Адже живемо раз, не знав, ну вибач

Це не привід переходити на крайності

Ну буває, командире, ти відпусти

Не роздмухуючи, так, допускаємо дурниці

Адже живемо раз, не знав, ну вибач

Це не привід переходити на крайності