Рассуди - Нурминский

– Здорова, дядя!

– Приветствую.

– Слушай, история у меня одна есть.

Выслушай, родной, и рассуди пацанов!

По совести...

Рассуди, дядя.

Дядя, рассуди,

Как оно должно быть, и по совести

Скажи за образ жизни, являемся кем мы?

Порядочными стать стремились пацаны.

Рассуди, дядя.

Дядя, рассуди,

Как оно должно быть, и по совести

Скажи за образ жизни, являемся кем мы?

Порядочными стать стремились пацаны.

Была улица тут на одном дворе.

Бегала шпана, бегали там местные.

Рос пацан, и был у него старший брат;

А брат уже в то время был уличный солдат.

Брата знали тут, брата взяли в круг.

Авторитетом был для друзей и для подруг.

Поддержка крепкая, хватка цепкая.

Попробуй, подойди – душа смелая.

Но этот пацан хотел вырасти сам.

Достичь такого же, как его братан.

На разговорах он не шагал от брата.

Язык подвешенный, справлялся без мата.

Рассуди, дядя.

Дядя, рассуди,

Как оно должно быть, и по совести

Скажи за образ жизни, являемся кем мы?

Порядочными стать стремились пацаны.

Рассуди, дядя.

Дядя, рассуди,

Как оно должно быть, и по совести

Скажи за образ жизни, являемся кем мы?

Порядочными стать стремились пацаны.

Настала осень, брата не стало.

На плечи пацана груза много упало.

Кого-то нового надо загрузить;

А кто молчал всё время, начали говорить.

На сходняки по пьяни к возрасту выходить.

Использовать их труд, что-то моросить.

Он не для этого тянулся в эту улицу.

Думал, друзей спасу, когда бьют по лицу.

В конце недели он на общем сказал «Отойду!».

Сказали: «Уходи, но не забудь про мзду».

Забудут доброе.

Объявят, как шакал.

По сути, он за пацанов шагал.

Рассуди, дядя.

Дядя, рассуди,

Как оно должно быть, и по совести

Скажи за образ жизни, являемся кем мы?

Порядочными стать стремились пацаны.

Так рассуди, дядя.

Дядя, рассуди,

Как оно должно быть, и по совести

Скажи за образ жизни, являемся кем мы?

Порядочными стать стремились пацаны.

– Ну, знаешь, братишка, я тебя послушал...

Доля правды в твоих словах есть,

Я думаю, что...

- Здорова, дядько!

– Вітаю.

– Слухай, історія в мене є одна.

Вислухай, рідний, і розсуди пацанів!

По совісті...

Розміркуй, дядьку.

Дядько, розсуди,

Як воно має бути, і за щирістю

Скажи за спосіб життя, чи є ким ми?

Порядними стати прагнули пацани.

Розміркуй, дядьку.

Дядько, розсуди,

Як воно має бути, і за щирістю

Скажи за спосіб життя, чи є ким ми?

Порядними стати прагнули пацани.

Була вулиця тут на одному подвір'ї.

Бігала шпана, бігали там місцеві.

Рос пацан, і був у нього старший брат;

А брат уже на той час був вуличний солдат.

Брата знали тут, брата взяли у коло.

Авторитетом був для друзів та для подруг.

Підтримка міцна, хватка чіпка.

Спробуй, підійди – смілива душа.

Але цей хлопець хотів вирости сам.

Досягти такого, як його братан.

Під час розмов він не крокував від брата.

Мова підвішена, справлялася без матюка.

Розміркуй, дядьку.

Дядько, розсуди,

Як воно має бути, і за щирістю

Скажи за спосіб життя, чи є ким ми?

Порядними стати прагнули пацани.

Розміркуй, дядьку.

Дядько, розсуди,

Як воно має бути, і за щирістю

Скажи за спосіб життя, чи є ким ми?

Порядними стати прагнули пацани.

Настала осінь, брата не стало.

На плечі пацана вантажу багато впало.

Когось нового треба завантажити;

А хто мовчав увесь час, почали говорити.

На сходняки п'яні до віку виходити.

Використовувати їхню працю, щось мряжити.

Він не для цього тягнувся до цієї вулиці.

Думав, друзів урятую, коли б'ють по обличчю.

Наприкінці тижня він взагалі сказав «Відійду!».

Сказали: «Іди, але не забудь про винагороду».

Забудуть добре.

Оголосять, як шакал.

По суті, він за пацанів крокував.

Розміркуй, дядьку.

Дядько, розсуди,

Як воно має бути, і за щирістю

Скажи за спосіб життя, чи є ким ми?

Порядними стати прагнули пацани.

Так розсуди, дядьку.

Дядько, розсуди,

Як воно має бути, і за щирістю

Скажи за спосіб життя, чи є ким ми?

Порядними стати прагнули пацани.

- Ну, знаєш, брате, я тебе послухав...

Частка правди у твоїх словах є,

Я думаю що...