Nothijngrad - Novembre

Sometimes the night brings memories

Sometimes the night

Brings feelings you thought they are died

In some dusty, forgotten lost hall of your mind

Yes, sometimes the night…

This time a sea of ox-eyes

Painting the irises of white

Flooding my senses with light

Filling my forgotten halls with bright

Because the lanes of the night

Always lead to railways blind

Always lead to the most pointless rhymes

Rhymes of life that sometimes we must write

Take the hand that is given to you

Let yourself to this Sunday morning

We’re riding this shore to some-place beyond

So don’t ever believe we’d stop by

A thousand years we’ve got ahead of your eyes

A thousand years we’ve got ahead of your eyes

The further sight, always the farthest of sights

The farthest sight

Pride and might

We believe it’s Nothijngrad

Іноді ніч приносить спогади

Іноді ніч

Викликає відчуття, які ви думали, що вони померли

У якомусь запиленому, забутому втраченому залі твого розуму

Так, іноді ніч…

Цього разу море волових очей

Фарбування райдужок білим

Заливаю мої почуття світлом

Наповнює мої забуті зали яскравим

Тому що провулки ночі

Завжди веде до залізниць сліпим

Завжди ведуть до найбезглуздіших рим

Рими про життя, які іноді ми повинні писати

Візьміть руку, яку вам подають

Дозвольте себе це недільного ранку

Ми їдемо цим берегом кудись далі

Тож не вірте, що ми заїдемо

Тисяча років у нас попереду ваших очей

Тисяча років у нас попереду ваших очей

Подальший погляд, завжди найдальший із видів

Найдальший погляд

Гордість і могутність

Ми віримо, що це Nothijngrad