Habitantes - Santaflow, Norykko

A principios del siglo veintiuno, la Tierra era un lugar enfermo

Sus pobladores

Saturados de estímulos externos

Que adormecían sus cerebros

Habían perdido la capacidad de sentir

De empatizar con otros seres humanos

De pensar por sí mismos

Y en los albores de la civilización global

Una inmersa descarga de información incoherente

Sacudió el entrelazado tejido cibernético

Por el que estaban conectados

Ese fue el inicio de la revolución, la revolución de sus habitantes

Aletargados, impedidos, habitantes

Prisioneros, inconscientes, dominados sin saberlo ver

Gente corriente bajo el sol

Tú, yo, los bellos durmientes

Por aquí todo bien

Yo tengo internet, ¿Y qué más podría querer?

Amén, la tele está bien

Llego a fin de mes, hay leche dentro del café

No te preocupes por mañana, esta tarde todo está okey

Mierda, algo me falla, ya no funcionan esas palabras

Como un despertar, siento mi alma llorar

No entiendo por qué no encuentro mi fe

De repente cambia el color, algo me duele en mi interior

Puedo ver los ojos de la gente que pasa

Duda, decepción, moscas en la red

Aire viciado a mi alrededor, siento estrecharse la habitación

Y un enorme cúmulo de polución

Coronando el cielo de nuestra prisión

Voces gritando y solo hay silencio

Quiero moverme pero no puedo

Esto no es como los videojuegos

No hay punto de salvado ni tengo varios intentos (¿ok?)

Almas que divagan y no saben dónde van

Pollos sin cabeza ni alas para volar

Hombres sin creencias que caminan por inercia

En esta tierra en decadencia pintada de oscuridad

Tipos sin escrúpulos tienen la autoridad

Pláticas infestas contrarias a la verdad

Locos comandantes sostienen sus estandartes

Apostándose a los naipes a toda la humanidad

Aletargados, impedidos, habitantes

Prisioneros, inconscientes, dominados sin saberlo ver

Cómo saber (¿Cómo?) donde están las respuestas

Cegados por la luz (luz), sordos por estridencias

En este mundo loco, en esta tierra enferma

Privada de memoria por heridas de guerra

Quisiera adormilarme, sentirme como antes

Poder rebobinar, parar en ese instante

Hace 5 minutos la cosa era más fácil

Aunque cuando sigues al conejo no hay escape

Y me niego a creer, no puede ser

Que ya esté escrito en el papel

El rumbo de este barco a la deriva

Kamikaze y suicida que está a punto de caer

Si yo desperté, otros también, hay esperanza al parecer

No somos inocentes solo entes supervivientes

Que cuestionan su papel

Quiero volar, a otro lugar

Reencarnarme en otro ser espacial

Supercósmico, extraplanetario y divino

Echar un pulso al destino

Y despegar, quiero ver lo que hay más allá

Tener un encuentro especial

Alienígenas que nos muestren otros caminos

Redescubrir el sentido

Aletargados, impedidos, habitantes

Prisioneros, inconscientes, dominados sin saberlo ver

Aletargados, impedidos, habitantes

На початку двадцять першого століття Земля була хворим місцем

його мешканців

Насичений зовнішніми подразниками

що оніміло їхні мізки

Вони втратили здатність відчувати

Співчувати іншим людям

думати самостійно

І на зорі світової цивілізації

Захоплююче завантаження невідповідної інформації

Це потрясло переплетену кібернетичну тканину

якими вони були пов'язані

Це був початок революції, революції її мешканців

Мляві, інваліди, мешканці

В’язні, несвідомі, домінували, самі того не підозрюючи

Бігають люди під сонцем

Ти, я, сплячі красуні

тут все добре

У мене є Інтернет, і що ще я можу хотіти?

Амінь, з телевізором все добре

Я добігаю до кінця місяця, всередині кави є молоко

Не хвилюйся про завтра, сьогодні вдень все добре

Блін, зі мною щось не так, ці слова більше не діють

Як пробудження, я відчуваю, як плаче моя душа

Я не розумію, чому я не можу знайти свою віру

Раптом колір змінюється, всередині мене щось болить

Я бачу очі людей, що проходять повз

Сумнів, розчарування, мухи в сітку

Навколо мене затхле повітря, я відчуваю, що кімната тісна

І величезне скупчення забруднень

Вінчає небо нашої тюрми

Голоси кричать і тільки тиша

Я хочу переїхати, але не можу

Це не схоже на відеоігри

Немає точки збереження, і у мене немає кількох спроб (добре?)

Душі, які блукають і не знають, куди вони йдуть

Кури без голови і крил літають

Чоловіки без переконань, які ходять за інерцією

У цій загнилій землі намальована темрява

Безсовісні хлопці мають авторитет

Заражені розмови, що суперечать істині

Божевільні командири тримають свої знамена

Ставки на карти всьому людству

Мляві, інваліди, мешканці

В’язні, несвідомі, домінували, самі того не підозрюючи

Як дізнатися (Як?), де відповіді

Осліплений світлом (світлом), глухий пронизливим

У цьому божевільному світі, на цій хворій землі

Позбавлений пам’яті внаслідок бойових поранень

Я хотів би заснути, відчувати себе як раніше

Маючи можливість перемотати назад, зупиніться прямо зараз

5 хвилин тому все було легше

Хоча коли йдеш за кроликом, нікуди не порятуйся

І я відмовляюся вірити, цього не може бути

Що це вже написано на папері

Курс цього дрейфуючого корабля

Камікадзе і самогубець, який ось-ось впаде

Якщо я прокинувся, інші теж, здається, є надія

Ми не невинні, лише вижили істоти

які сумніваються в їх ролі

Я хочу полетіти, в інше місце

Перевтілитися в іншу космічну істоту

Надкосмічний, позапланетний і божественний

Киньте пульс долі

І злітаю, я хочу побачити, що лежить далі

провести особливу зустріч

Інопланетяни показали нам інші шляхи

відкрийте для себе сенс

Мляві, інваліди, мешканці

В’язні, несвідомі, домінували, самі того не підозрюючи

Мляві, інваліди, мешканці