Son Uyku - Norm Ender

-Sana daha iyi bir çocukluk yaşatmayı dilerdim

+Seni hayal kırıklığına uğratmayacağım

Bir çığlık bulsam hiç susmayan

Veya bir cümlede beni anlatan

Gittin gideli sonsuz bir acı

Ölümün önüne geçemedim yok ilacı

İlk ve son nefes ürkek bu beden

Nedensizim sana yakışmaz kefen

Sormaya korktum «Meleğim nerde?»

Tanrım hesap ver şimdi sıra sende

Hicran bu kesik eksik kalbim

Her gece sancı odamda hayalin

Külleri üfle ama ben yandım

Günlerim hezeyan sensiz kaldım

Sen düş ve gülüşlerime umuttun

Çiviler çaktılar sanki kalbe

Yeryüzünde bak bi hayat unuttun

Bu çocuk sensiz yapamadı Anne

Dünya bir film açılır perden

Mutlu son da yok kaçar hep senden

Nefret edersin seyircilerden

Sahnesi gerçek tek oyun ölümdür

Dünya bir film açılır perden

Mutlu son da yok kaçar hep senden

Nefret edersin seyircilerden

Sahnesi gerçek tek oyun ölümdür

Solgun her surat yalanla boyanır

Rüya biter kul gerçeğe uyanır

Sonbaharı sevmiyor hiç bi' yaprak

Söz geçer mi kadere bu kara toprak

Sövdümse beden zamanla gelişir

Güldümse neden sanma ki degişir

Derdi bilmeden sözler avutmaz

Göz yaşı aksın bu gönül unutmaz

Durgunum artık suçumu ararken

Bakan bi' kör var seçimi yaparken

Hayatı oynar amacı biçimsiz

Sarhoştur acım sonucu geçimsiz

Aynı hüzündür sendeki duygu

Ölüme sözümdür bendeki uyku

Anlamı yok doğan her güne lanet

Bu çocuk sensiz yapamadı affet

Dünya bir film açılır perden

Mutlu son da yok kaçar hep senden

Nefret edersin seyircilerden

Sahnesi gerçek tek oyun ölümdür

Dünya bir film açılır perden

Mutlu son da yok kaçar hep senden

Nefret edersin seyircilerden

Sahnesi gerçek tek oyun ölümdür

Yo, Bornova

Dünya bir film açılır perden

Mutlu son da yok kaçar hep senden

Nefret edersin seyircilerden

Sahnesi gerçek tek oyun ölümdür

Dünya bir film açılır perden

Mutlu son da yok kaçar hep senden

Nefret edersin seyircilerden

Sahnesi gerçek tek oyun ölümdür

(Tek oyun ölümdür, tek oyun ölümdür)

Kötü, bi' erkek kadar kötü ve acı kadar gerçek

Ama sen annen gibisin, bu yaşanmaz dünya için fazlasıyla zekisin

Я б хотів подарувати тобі краще дитинство

+Я вас не підведу

Якщо я знайду крик, який ніколи не припиняється

Або описати мене одним реченням

Це нескінченний біль, відколи тебе немає

Я не міг запобігти смерті, ліків немає

Перший і останній подих, це боязке тіло

Я без причини, тобі це не влаштовує, саван

Я боявся запитати "Де мій ангел?"

Дай Боже, тепер твоя черга

Хікран, цей поріз не вистачає мого серця

Твій сон щоночі в моїй кімнаті болю

Роздуй попіл, але я згорів

Мої дні маячні, я без тебе залишився

Ти була надією для моїх мрій і посмішок

Ніби забили цвяхи в серце

Подивись на землю, ти забув життя

Цей хлопчик не міг би без тебе, мамо

Світ — це завіса кіно

Немає щасливого кінця, він завжди тікає від тебе

ти ненавидиш аудиторію

Єдина гра, сцена якої реальна, - це смерть

Світ — це завіса кіно

Немає щасливого кінця, він завжди тікає від тебе

ти ненавидиш аудиторію

Єдина гра, сцена якої реальна, - це смерть

Кожне бліде обличчя намальоване брехнею

Сон закінчується, слуга прокидається до істини

Він не любить осінь, жодного листя

Чи знайдеться слово для цієї чорної землі?

Якщо я лаюся, тіло розвивається з часом

Якщо я сміявся, чому б ти не думав, що це зміниться

Слова не втішають, не знаючи проблеми

Нехай течуть сльози, це серце не забуде

Я зараз застоюється, шукаючи свою провину

Міністр сліпий, роблячи вибір

Він грає життям, його мета безформна

Він п’яний через мій біль, він некомпетентний

Це той самий смуток, який ти відчуваєш

Сон - моя обіцянка смерті

Немає сенсу, проклинати кожен день, який народжується

Цей хлопчик не міг обійтися без тебе, пробач мені

Світ — це завіса кіно

Немає щасливого кінця, він завжди тікає від тебе

ти ненавидиш аудиторію

Єдина гра, сцена якої реальна, - це смерть

Світ — це завіса кіно

Немає щасливого кінця, він завжди тікає від тебе

ти ненавидиш аудиторію

Єдина гра, сцена якої реальна, - це смерть

Ні, Борнова

Світ — це завіса кіно

Немає щасливого кінця, він завжди тікає від тебе

ти ненавидиш аудиторію

Єдина гра, сцена якої реальна, - це смерть

Світ — це завіса кіно

Немає щасливого кінця, він завжди тікає від тебе

ти ненавидиш аудиторію

Єдина гра, сцена якої реальна, - це смерть

(Одна гра - смерть, одна гра - смерть)

Поганий, поганий, як чоловік, і справжній, як біль

Але ти, як твоя мати, занадто розумна для цього непридатного для життя світу