Yarem - Norm Ender

Gözlerinde kaybolan bu sabahsız gecelere hapsoldum

Anılar duman olmuş, yaş olur kanamaz yarem

Bir umut nöbetlerdeyim, aşkın kötü huylu bir kanser gibi sarmış yüreğimi

Hiç halim yok zaten

Yine daralıyo' bu göğüs kafesim

Adını zikreden bi' yudum nefesim

Pas tutar mı aşk?

Yas tutan anılar

Dört duvar ve ben dramatik piyesim

Derdimsin gecelere demir atmış

Dost ay ışığı, güneşim beni satmış

Kök salan o aşkının meyvesi

Yanağımdan süzülen tuzlu bir tatmış

Yerine almış kronik acılar

Sensiz dünya dipsiz kuyudur

Utanma yüreğim dök içini ağla

Göz yaşı tanrının sihirli suyudur

Ve cana biriken yarına sel oldu

Savrulur beden or’dan oraya

Dün yüzüme gülen bugüne el oldu

Kavrulur bu kalp, ne desem boş

Gözlerinde kaybolan bu sabahsız gecelere hapsoldum

Anılar duman olmuş, yaş olur kanamaz yarem

Bir umut nöbetlerdeyim, aşkın kötü huylu bir kanser gibi sarmış yüreğimi

Hiç halim yok zaten

Sana vurgun bu deli kalbim

Şimdi tuz buz halde nicedir halim

Kırık bir sazla derdini yazanlar

Beni anlar ancak ölü ozanlar

Senden sonra yok, durdu alem

Hem ecelim oldun bak hem de çarem

Dahası kalmadı içimde bi' telaş

Ne yaşama derdi var ne de bir savaş

Varsa yoksa sen düşlerin tavanı

Saçların gibi tütünümün dumanı

Sisli hayaller kaplar içimi

Bu sensizliği en komalı biçimi

Ve cana biriken yarına sel oldu

Savrulur beden or’dan oraya

Dün yüzüme gülen bugüne el oldu

Kavrulur bu kalp, ne desem boş

Gözlerinde kaybolan bu sabahsız gecelere hapsoldum

Anılar duman olmuş, yaş olur kanamaz yarem

Bir umut nöbetlerdeyim, aşkın kötü huylu bir kanser gibi sarmış yüreğimi

Hiç halim yok zaten

Я в пастці цих безранкових ночей, загублених у твоїх очах

Спогади стали димом, як тільки я стікав кров’ю

Я на сторожі з надією, твоя любов опанувала моє серце, як злоякісний рак

У мене немає настрою

Знову звужується" це моя грудна клітка

Ковток мого дихання, який згадує твоє ім'я

Любов іржавіє?

скорботні спогади

Чотири стіни і я – драматична п’єса

Мої біди закріплені в ночах

Привітне місячне світло, моє сонце продало мене

Плід твоєї любові, що прижився

Це був солоний присмак, який протікав по моїй щоці

Замінюється хронічний біль

Без вас світ бездонна яма

Не соромся, серце моє, вилий і плач

Сльози - це чарівна вода Бога

І був потоп завтрашнього дня, що накопичився в душі

Тіло здувається звідти чи туди

Той, хто вчора посміхався мені на обличчі, став рукою сьогодні

Це серце обпалене, що я кажу, пусте

Я в пастці цих безранкових ночей, загублених у твоїх очах

Спогади стали димом, як тільки я стікав кров’ю

Я на сторожі з надією, твоя любов опанувала моє серце, як злоякісний рак

У мене немає настрою

Це моє божевільне серце закохане в тебе

Зараз я в стані солі та льоду

Ті, хто пише свої біди з ламаним сазом

Тільки мертві поети мене розуміють

Після тебе нема, світ зупинився

Дивіться, ти і моя смерть, і мій засіб

Всередині мене більше немає поспіху

Немає ні проблеми життя, ні війни

Якщо ні, то ви стеля мрії.

Дим мого тютюну, як твоє волосся

Туманні сни вкривають мене

Це найбільш коматозна форма незнання

І був потоп завтрашнього дня, що накопичився в душі

Тіло здувається звідти чи туди

Той, хто вчора посміхався мені на обличчі, став рукою сьогодні

Це серце обпалене, що я кажу, пусте

Я в пастці цих безранкових ночей, загублених у твоїх очах

Спогади стали димом, як тільки я стікав кров’ю

Я на сторожі з надією, твоя любов опанувала моє серце, як злоякісний рак

У мене немає настрою