Прости, что не верил - Ноль

Взялись за руки и пошли,

И перед нами упала стена.

Золото листьев горит в дали,

С мутных глаз сошла пелена.

И тогда увидел я Как в цветном и радостном сне

Диво-облака в небес глубине,

Чудо-деревья на холме.

Справа море, слева лес,

Наверху солнце, внизу ты и я.

Сзади уперся в землю свод небес,

Впереди в небо уходит земля.

Ветер гуляет в моих волосах,

Я отражаюсь в твоих глазах.

Солнце ласково дышит в спину

И время застыло на моих часах.

Прости, что не верил глазам своим,

А больше верил словам чужим.

Но молва оказалась слепа

Взялися за руки і пішли,

І перед нами впала стіна.

Золото листя горить удалині,

З каламутних очей зійшла пелена.

І тоді побачив я Як у кольоровому і радісному сні

Диво-хмари в небес глибині,

Чудо-дерева на пагорбі.

Праворуч море, ліворуч ліс,

Нагорі сонце, внизу ти і я.

Ззаду вперся в землю звід небес,

Попереду в небо йде земля.

Вітер гуляє в моєму волоссі,

Я відбиваюся у твоїх очах.

Сонце ласкаво дихає в спину

І час застиг на моїй годині.

Вибач, що не вірив очам своїм,

А більше вірив словам чужим.

Але молва виявилася сліпа