Имя - Ноль

Помню, когда я был школьником, сильно напился.

В подвал затащили меня и раздели девчонки.

Я был сконфужен, сердце тревожно билось:

Никак не мог понять, как такое случилось.

Вот так потерял свое имя.

В темном подвале лежал я, слабый и голый.

Они смеялись, надо мной надругались.

Как зуботычины, смех их, глаза — как уколы.

Мне было стыдно, и я не пошел больше в школу.

Вот так потерял свое имя.

На утро мама меня таблеткой кормила.

Надежной таблеткой от головной боли,

Но не залечишь таблеткой душевную рану —

Ведь ничего-ничего ты не знаешь, мама!

Вот так потерял свое имя

Пам'ятаю, коли я був школярем, сильно напився.

У підвал затягли мене і роздягнули дівчата.

Я був збентежений, серце тривожно билося:

Ніяк не міг зрозуміти, як таке трапилося.

Отак втратив своє ім'я.

У темному підвалі лежав я, слабкий і голий.

Вони сміялися, з мене поглумилися.

Як зуботичини, сміх їх, очі— як уколи.

Мені було соромно, і я не пішов більше в школу.

Отак втратив своє ім'я.

На ранок мама мене пігулкою годувала.

Надійною пігулкою від головного болю,

Але не залікуєш пігулкою душевну рану —

Адже нічого-нічого ти не знаєш, мамо!

Ось так втратив своє ім'я