De to - No. 4, No. 4 feat. Mattis Herman Nyquist

På en liten grønn flekk skulle de bygge og bo

De to, ganske tett

Bak et lavt hvitt gjerde skulle de slå seg til ro

De to, det burde vært lett

Men det var fukt og råte i veggene

Og ekle snegler i beddene

De hadde plantet både nellik og roser

Men det vokste bare ugress og mose der de sto

De to (for alltid)

Her blir de (her blir vi)

For alltid (for alltid)

Jeg er evig din, å, din (her blir vi for alltid)

For alltid (her blir vi)

Her blir

Under nylagt takstein skulle de spire og gro

De to, alt for tett

Mellom nymalte vegger skulle de ønske og tro

De to, det burde vært rett

Men gulvet var frossent og taket var lekk

Og snart var drømmen og håpet vekk

Da ingenting ble som de trodde

Med livet sammen på stedet de bodde

«Skal jeg bli eller gå?», var det eneste de tenkte på

Men de holdt fasaden mens tiden rant

Og dag etter dag forsvant de to

De to (for alltid)

Her blir de (her blir vi)

For alltid (for alltid)

Jeg er evig din, å, din (her blir vi for alltid)

For alltid (her blir vi)

Her blir vi (for alltid)

Her blir de (her blir vi for alltid)

Her blir vi (her blir vi)

For alltid (for alltid)

Jeg er evig din, å, din (her blir vi for alltid)

For alltid (her blir vi)

Her blir (Her blir vi)

De to, de to, de to.

На невеликій зеленій ділянці вони збиралися побудуватись і жити

Два, досить близькі

За низьким білим парканом вони мали оселитися

У двох випадках це мало бути легко

Але в стінах була сирість і гниль

І мерзенні равлики на грядках

Вони посадили і гвоздики, і троянди

Але там, де вони стояли, росли лише бур’яни та мох

Двоє (назавжди)

Тут вони залишаються (тут ми залишаємося)

назавжди (назавжди)

Я твій назавжди, о, твій (тут ми залишимося назавжди)

Назавжди (тут ми залишимося)

Ось і буде

Під щойно покладеною черепицею вони повинні проростати і рости

Два, надто близько

Між свіжо пофарбованими стінами вони повинні бажати і вірити

Двоє, це мало бути правильно

Але підлога була замерзла, а дах протікав

І незабаром мрія та надія зникли

Коли нічого не вийшло так, як вони думали

Із спільним життям у місці, де жили

«Мені залишитися чи піти?» — було єдине, що думали в них

Але з часом вони зберегли фасад

І день за днем ​​двоє зникли

Двоє (назавжди)

Тут вони залишаються (тут ми залишаємося)

назавжди (назавжди)

Я твій назавжди, о, твій (тут ми залишимося назавжди)

Назавжди (тут ми залишимося)

Ми залишаємось тут (назавжди)

Тут вони залишаються (тут ми залишаємося назавжди)

Тут ми залишаємося (тут ми залишаємося)

назавжди (назавжди)

Я твій назавжди, о, твій (тут ми залишимося назавжди)

Назавжди (тут ми залишимося)

Тут ми залишаємося (тут ми залишаємося)

Два, два, два.