О чём я печалюсь, о чём я грущу - Николай Рыбников

О чём я печалюсь, о чём я грущу,

Одной лишь гитаре открою,

Девчонку без адреса всюду ищу,

И днём, и вечернею порою.

Быть может она далеко, далеко,

Быть может совсем она близко,

Найти человека в Москве нелегко,

Когда неизвестна прописка.

Ах, адресный стол, вы учёный народ,

Найдите её по приметам,

Глаза, словно звёзды, и брови вразлёт,

И носик курносый при этом.

В Москве отвечает учёный народ,

Бессмысленны ваши запросы,

Сто тысяч девчонок, чьи брови вразлёт,

И полмиллиона курносых.

Со смены отправлюсь на поиски вновь,

Лишь вечер над городом ляжет,

Надеюсь я только, друзья, на любовь,

Она мне дорогу подскажет.

Про що я сумую, про що я сумую,

Однією лише гітарі відкрию,

Дівча без адреси всюди шукаю,

І днем, і вечернім часом.

Може, вона далеко, далеко,

Може зовсім вона близько,

Знайти людину в Москві нелегко,

Коли невідома прописка.

Ах, адресний стіл, ви вчений народ,

Знайдіть її за прикметами,

Очі, як зірки, і брови врозліт,

І носик курносий при цьому.

У Москві відповідає вчений народ,

Безглузді ваші запити,

Сто тисяч дівчат, чиї брови врозліт,

І півмільйона курносих.

Зі зміни відправлюся на пошуки знову,

Лише вечір над містом ляже,

Сподіваюся я тільки, друзі, на любов,

Вона мені дорогу підкаже.