Когда весна придёт… - Николай Рыбников, Борис Мокроусов

Когда весна придёт, не знаю,

Придут дожди... Сойдут снега...

Но ты мне, улица родная,

И в непогоду дорога.

Но ты мне, улица родная,

И в непогоду дорога.

На этой улице подростком

Гонял по крышам голубей,

И здесь, на этом перекрёстке,

С любовью встретился своей.

И здесь, на этом перекрёстке,

С любовью встретился своей.

Теперь и сам не рад, что встретил,

Моя душа полна тобой...

Зачем, зачем на белом свете

Есть безответная любовь...

Зачем, зачем на белом свете

Есть безответная любовь...

Когда на улице Заречной

В домах погашены огни,

Горят мартеновские печи,

И день и ночь горят они.

Горят мартеновские печи,

И день и ночь горят они.

Я не хочу судьбу иную.

Мне ни на что не променять

Ту заводскую проходную,

Что в люди вывела меня.

Ту заводскую проходную,

Что в люди вывела меня.

На свете много улиц славных,

Но не сменяю адрес я.

В моей судьбе ты стала главной,

Родная улица моя.

В моей судьбе ты стала главной,

Родная улица моя.

Коли весна прийде, не знаю,

Прийдуть дощі... Зійдуть сніги...

Але ти мені, вулиця рідна,

І в негоду дорога.

Але ти мені, вулиця рідна,

І в негоду дорога.

На цій вулиці підлітком

Гоняв по дахах голубів,

І тут, на цьому перехресті,

З любов'ю зустрівся своєю.

І тут, на цьому перехресті,

З любов'ю зустрівся своєю.

Тепер і сам не радий, що зустрів,

Моя душа сповнена тобою...

Навіщо, навіщо на білому світі

Є нерозділене кохання...

Навіщо, навіщо на білому світі

Є нерозділене кохання...

Коли на вулиці Зарічній

У будинках погашено вогні,

Горять мартенівські печі,

І день та ніч горять вони.

Горять мартенівські печі,

І день та ніч горять вони.

Я не хочу долю іншу.

Мені ні на що не проміняти

Ту заводську прохідну,

Що у люди вивела мене.

Ту заводську прохідну,

Що у люди вивела мене.

На світі багато вулиць славних,

Але не змінюю адресу я.

У моїй долі ти стала головною,

Рідна вулиця моя.

У моїй долі ти стала головною,

Рідна вулиця моя.