Отставной майор - Николай Караченцов

Комната прокурена, режет дым глаза,

в банке из-под соуса мирно спит гюрза.

За столом сидит майор, молча пьёт вино…

Словно зайчик солнечный орден у него.

Припев:

Сам себе теперь судья отставной майор.

Знает, что и знать нельзя, отставной майор.

Видел смерть в чужих глазах отставной майор.

У него на сапогах пыль афганских гор…

Ни жены, ни дочери, только дым побед.

За ночь разлетается пачка сигарет.

Костыли да свежий шов поперёк груди.

И не ведает майор, что там впереди…

Припев.

Он сидит весь день один,

голова полна седин,

вспоминает про друзей,

помнит слёзы матерей…

Он помнит пыль афганских гор

и солнцем выжженный простор,

«Камаза"рёв, разрывы пуль,

и будто вновь сжимает руль…

Он как отец и как комбат

в атаку поднимал солдат,

но вот теперь, среди берёз,

он ставит на ребро вопрос:

он до конца отдал свой долг,

он сделал всё, что сделать смог,

так почему же до сих пор

глотает пыль афганских гор майор?!

Кімната прокурена, ріже дим ока,

у банку з-під соусу мирно спить гюрза.

За столом сидить майор, мовчки п'є вино...

Немов зайчик сонячний орден у нього.

Приспів:

Сам собі тепер суддя відставний майор.

Знає, що й знати не можна, відставний майор.

Бачив смерть у чужих очах відставний майор.

У нього на чоботях пил афганських гір…

Ні дружини, ні дочки, тільки дим перемог.

За ніч розлітається пачка цигарок.

Милиці та свіжий шов поперек грудей.

І не відає майор, що там попереду...

Приспів.

Він сидить весь день один,

голова сповнена сивини,

згадує про друзів,

пам'ятає сльози матерів.

Він пам'ятає пил афганських гір

і сонцем випалений простір,

«Камаза» рев, розриви куль,

і ніби знову стискає кермо...

Він як батько і як комбат

в атаку піднімав солдат,

але ось тепер, серед берез,

він ставить на ребро питання:

він до кінця віддав свій обов'язок,

він зробив все, що зробити зміг,

так чому вже досі

ковтає пил афганських гір майор?