La precarietà - Nicola Arigliano

Lui, un vecchio professore d’arte

Era un po' suo padre, un po' suo amante

Ma quando lei abbassava le ciglia

Si capiva che… non era la figlia

Lei aveva molti anni di meno

Erano scesi un mattino da un treno

Ogni tanto gli carezzava la barba

Lei le metteva a posto la sciarpa

Ma cosa importa in fondo l’et

l’innocenza, la precariet

O soltanto una bocca nuda

Che bacia una smorfia o una ruga

Lei compiva gli anni a novembre

Era poco pi che adolescente

Piena di ragni ed incertezze

Ricoperta di piume o carezze

Lui processava la sua impazienza

Condannando l’inesperienza

Lei barricava I suoi pensieri

Da tutti quei sogni di ieri

Ma cosa importa in fondo l’et

la lussuria, la precariet

Lui un giorno era risorto

Tutto nuovo nel suo corpo

Lui poteva sembrare suo padre

Ma accarezzava le sue gambe magre

Come un bambino attaccato al seno

Si godeva quel dolce veleno

E quando n’ebbero abbastanza

Si rinchiusero nella stanza

Condannando la loro sorte

Con gli occhi si diedero la morte…

Він, старий професор мистецтва

Він був трохи її батьком, трохи її коханцем

Але коли опустила вії

Було зрозуміло, що ... це була не дочка

Вона була на багато років молодша

Одного ранку вони вийшли з поїзда

Час від часу він гладив бороду

Вона поклала свій шарф на місце

Але яке насправді значення має вік?

невинність, хиткість

Або просто голий рот

Поцілувати гримасу або зморшку

У листопаді у неї був день народження

Він був трохи більше, ніж підліток

Повний павуків і невизначеності

Вкриті пір'ям або ласки

Він переробив її нетерпіння

Засудження недосвідченості

Вона забарикадувалася своїми думками

З усіх тих вчорашніх снів

Але яке насправді значення має вік?

хіть, нестабільність

Одного разу він воскрес

Все нове в його тілі

Можливо, він був схожий на її батька

Але він гладив її тонкі ніжки

Як дитина на грудях

Він насолоджувався цією солодкою отрутою

І коли їм було достатньо

Вони зачинилися в кімнаті

Засуджуючи їх долю

Очами віддалися на смерть...