Song Of Joy - Nick Cave & The Bad Seeds

Have mercy on me, sir

Allow me to impose on you:

I have no place to stay and my bones are cold right through…

I will tell you a story, of a man and his family

And I swear that it is true:

Ten years ago I met a girl named Joy;

She was a sweet and happy thing;

Her eyes were bright blue jewels

And we were married in the spring

I’d no idea what happiness a little love could bring

Or what life had in store…

But all things move towards their end

All things move toward their end

— On that you can be sure!

Hit it!

Then one morning I awoke to find her weeping

And for many days to follow

She grew so sad and lonely

Became Joy in name only;

Within her breast there launched an unnamed sorrow

And a dark and grim force set sail…

Farewell happy fields

Where joy forever dwells;

Hail horrors hail!

Was it an act of contrition, or some awful premonition?

As if she saw into the heart of her blood-soaked night

Those lunatic eyes;

That hungry kitchen knife…

I see, sir, that I have your attention!

Well, could it be?

How often have I asked that question?

Well, then in quick succession we had babies, one, two, and three

We called them Hilda, Hattie and Holly

They were their mother’s children

Their eyes were bright blue jewels and they were quiet as a mouse:

There was no laughter in the house

No, not from Hilda, Hattie or Holly

«No wonder», people said, «poor mother Joy, so melancholy»

Well, one night, there came a visitor to our little home —

I was visiting a sick friend —

I was a doctor then —

Joy and the girls were on their own!

Yeah… Oh…

Joy had been bound with electrical tape

In her mouth a gag;

She’d been stabbed repeatedly and stuffed into a sleeping bag

In their very cots my girls were robbed of their lives

Method of murder much the same way as my wife’s;

Yeah, method of murder much the same way as my wife’s

It was midnight when I arrived home

Spoke to the police on the telephone:

«Someone's taken four innocent lives!»

They never caught the man;

He’s still on the loose;

It seems he has done many, many more!

Quotes John Milton on the walls in the victim’s blood;

The police are investigating at tremendous cost;

In my house he wrote, «his red right hand»

—That, I’m told is from Paradise Lost

The wind round here gets wicked cold

But my story is nearly told —

I fear the morning will bring quite a frost!

And so I’ve left my home;

I drift from land to land;

I am upon your step and you are a family man —

Outside, the vultures wheel

The wolves howl

The serpents hiss

And to extend this small favour, friend, would be the sum of earthly bliss —

Do you reckon me a friend?

The sun to me is dark and silent as the moon —

Do you, sir, have a room?

Are you beckoning me in?

Hit it!

Змилуйтеся наді мною, сер

Дозвольте мені нав’язати вам:

Мені нема де зупинитися, а мої кістки холодні...

Я розповім вам історію про чоловіка та його сім’ю

І я присягаюсь, що це правда:

Десять років тому я зустрів дівчину на ім’я Джой;

Вона була мила й щаслива річ;

Її очі були яскраво-блакитними коштовностями

І ми одружилися навесні

Я навіть не уявляла, яке щастя може принести маленьке кохання

Або що життя приготувало…

Але все йде до кінця

Усе рухається до свого кінця

— У цьому ви можете бути впевнені!

Вдарте його!

Одного ранку я прокинувся й побачив, що вона плаче

І протягом багатьох днів

Вона стала такою сумною й самотньою

Став Радістю лише в імені;

У її грудях розгорнулася безіменна скорбота

І темна й похмура сила відпливла…

Прощай щасливі поля

Де вічно живе радість;

Радуйся жахи, радуйся!

Це був акт розкаяння чи якесь жахливе передчуття?

Ніби зазирнула в серце своєї кров’ю ночі

Ті божевільні очі;

Цей голодний кухонний ніж…

Я бачу, сер, що у мене ваша увага!

Ну, може бути?

Як часто я задавав це запитання?

Ну, а потім швидко у нас народилися діти, один, два і троє

Ми назвали їх Хільда, Хетті та Холлі

Вони були дітьми своєї матері

Їхні очі були яскраво-блакитними коштовностями, і вони були тихі, як миша:

У домі не було сміху

Ні, не від Хільди, Хетті чи Холлі

«Не дивно, — казали люди, — бідна мати Радість, така меланхолійна»

Одного разу вночі до нашого маленького дому прийшов гість —

Я був у гості до хворого друга —

Тоді я був лікарем —

Радість і дівчата були самі по собі!

Так… О…

Радість була перев'язана ізоляційною стрічкою

У її роті кляп;

Її неодноразово кололи та запхали в спальний мішок

У їхніх ліжечках у моїх дівчат забрали життя

Метод вбивства майже такий же, як у моєї дружини;

Так, метод вбивства майже такий же, як у моєї дружини

Була опівночі, коли я прийшов додому

Звертався до поліції по телефону:

«Хтось забрав чотири невинних життя!»

Вони ніколи не спіймали чоловіка;

Він досі на волі;

Здається, він зробив багато-багато більше!

Цитує Джона Мілтона на стінах у крові жертви;

Поліція веде розслідування за величезні витрати;

У мому домі він написав: «його червона права рука»

— Мені кажуть, що це з «Втраченого раю».

Вітер тут дуже холодний

Але моя історія майже розказана —

Боюся, що ранок принесе неабиякий мороз!

І тому я покинув мій дім;

Я дрейфую від землі до землі;

Я на твоїй сходинці, а ти сім’янин —

Надворі колесо грифів

Виють вовки

Змії сичать

І надати цю маленьку послугу, друже, було б сумою земного блаженства —

Ти вважаєш мене другом?

Сонце для мене темне й тихе, як місяць —

У вас, сер, є кімната?

Ви запрошуєте мене до себе?

Вдарте його!