Ветра - Nефть

Скажите, ветра, где искать города,

где останусь один и когда?

Зачем бесконечное чувство любви

мы одели в простые слова?

Скажите теперь — это я или тень?

Или просто закрыты глаза?

Скажите, ветра, с кем проснется она,

с кем с улыбкой забудет меня?

И сколько секунд от «люблю» до «прощай»

проживу, никого не виня?

Эхом шагов, отзвуком голосов расскажите мне все до конца.

Остановите бег этих лживых минут —

я слышу, как тает снег в уголках ее губ.

Остановите бег этих лживых минут!

Снова, опять и опять замыкается круг.

Скажите, ветра, неужели все зря,

неужели все наверняка?

Я знаю, ветра, все ответы разбросаны.

Знаю, что ваша рука.

В белых стихах, недосмотренных снах… где она потеряла меня?

Остановите бег этих лживых минут —

я слышу, как тает снег в уголках ее губ.

Остановите бег этих лживых минут!

Снова, опять и опять замыкается круг.

Скажіть, вітру, де шукати міста,

де залишусь один і коли?

Навіщо нескінченне почуття кохання

ми одягли в прості слова?

Скажіть тепер - це я або тінь?

Чи просто заплющені очі?

Скажіть, вітру, з ким прокинеться вона,

з ким з посмішкою забуде мене?

І кільки секунд від «люблю» до «прощай»

проживу, нікого не вине?

Відлунням голосів розкажіть мені все до кінця.

Зупиніть біг цих брехливих хвилин —

я чую, як тане сніг у куточках її губ.

Зупиніть біг цих брехливих хвилин!

Знову, знову і знову замикається коло.

Скажіть, вітри, невже все дарма,

невже все, напевно?

Я знаю, вітру, всі відповіді розкидані.

Знаю, що ваша рука.

У білих віршах, недоглянутих снах… де вона втратила мене?

Зупиніть біг цих брехливих хвилин —

я чую, як тане сніг у куточках її губ.

Зупиніть біг цих брехливих хвилин!

Знову, знову і знову замикається коло.