En Lugar Del Amor - Nacho Vegas, PAL

Cae niebla de la montaña

Y no sé qué pasa

Pero tengo un alma

Que a todos extraña

La niebla empapa una vida

Que aunque no sé cómo

Darla por vivida

Sé que ella me daña

Y me voy, y me voy

Y me voy, y me voy

Y me voy, y me voy

Y me voy, pero aún no me he ido

Y te vas, y te vas

Y te vas, dices que hoy sí te vas

Pero sigues conmigo

Cuando se ponga el sol

Sonará esa canción

Que los dos nos sabemos

Qué podemos hacer

Si lo que hay que tener

Es lo que no tenemos

Y dirán que vivir es no conseguir

Y así pasan los años

Ya nunca hace calor

Y en lugar del amor nos hicimos daño

Ojalá que la canción fuera más que cantar

Que querer descifrar este eterno miedo

Y en el fondo de mi vida me encuentro un abismo

Qué suerte la mía que diría el mismo José Alfredo

Y ahora sé, y ahora sé, y ahora sé, y ahora sé

Y ahora sé que no tengo ni idea

Y tú crees, dices que tienes fe

Que ahora quieres creer y no hay quien se lo crea

Pero te veo sonreír y el sol dora tu cabello

Dios mío, por qué para ser feliz es preciso no saberlo

Por qué siento el amor y lo quiero mirar y no consigo verlo

Por qué lo amado hoy con el tiempo se hará doloroso y extraño

Porque no hace calor

Y en lugar del amor nos hicimos daño

Y cuando se ponga el sol

Sonará esa canción que los dos nos sabemos

Qué podemos hacer

Si lo que hay que tener es lo que no tenemos

Y la vida no es más

Que una sucesión de desengaños

Ya nunca hace calor

Y en lugar del amor nos hicimos daño

Y dirán que vivir es no conseguir

Y así pasan los años…

Ya nunca hace calor y en lugar del amor

Nos hicimos el daño

З гори туман падає

І я не знаю, що там

але в мене є душа

що всі сумують

Туман просочує життя

що хоча я не знаю як

відмовитися від цього

Я знаю, що вона робить мені боляче

І я йду, і я йду

І я йду, і я йду

І я йду, і я йду

І я йду, але ще не пішов

І ти йдеш, і ти йдеш

І ти йдеш, кажеш, що сьогодні йдеш

але ти все ще зі мною

Коли сонце сідає

Ця пісня буде грати

що ми обидва знаємо

Що ми можемо зробити

Якщо те, що ви повинні мати

Це те, чого у нас немає

І скажуть, що жити не досягти

І так йдуть роки

Вже ніколи не жарко

І замість любові ми завдаємо один одному болю

Я б хотів, щоб пісня була більше, ніж спів

Що хоче розшифрувати цей вічний страх

І на дні свого життя я знаходжу безодню

Як же мені пощастило, як сказав би сам Хосе Альфредо

І тепер я знаю, і тепер я знаю, і тепер я знаю, і тепер я знаю

А тепер я знаю, що не знаю

І ти віриш, ти кажеш, що маєш віру

У те, що тепер хочеться вірити, і немає нікого, хто в це вірить

Але я бачу, як ти усміхаєшся, і сонце золотить твоє волосся

Боже мій, чому, щоб бути щасливим, потрібно не знати

Чому я відчуваю любов і хочу на це дивитися, але не бачу

Чому те, що люблять сьогодні, з часом стане болючим і дивним

тому що не жарко

І замість любові ми завдаємо один одному болю

А коли сонце заходить

Звучатиме та пісня, яку ми обидва знаємо

Що ми можемо зробити

Якщо ми повинні мати те, чого ми не маємо

І життя вже немає

Яка низка розчарувань

Вже ніколи не жарко

І замість любові ми завдаємо один одному болю

І скажуть, що жити не досягти

І так йдуть роки...

Вже ніколи не жарко і замість кохання

ми завдаємо один одному болю