Maldición - Nacho Vegas

Ezequiel, fue un gran error tan sólo regresar

Era pronto y a la gente le cuesta olvidar

Ezequiel respira hondo al descender del tren

Es extraño, nadie está esperando en el andén

Una breve intuición, algo huele a maldición

Pero se dirige a la casa en la que se crió

Y habla con su madre: «Soy yo, madre, ¿no lo ves?»

Ella dice: «Olvida que algún día te engendré.»

Y habla con su padre: «Padre, ¿qué ocurre aquí?»

Padre no contesta, se limita a maldecir

Ezequiel se acerca al bar, alguien le sabrá explicar

Pero todos callan, todo el mundo calla al verlo entrar

Dicen que hizo algo y nunca nadie lo olvidó

Pero él no consigue recordarlo

Y su vida entera se redujo a maldición

Con los años y los años

Ezequiel, mejor te vas de noche y sin molestar

Ezequiel, mejor te vas de noche y sin molestar

Ezequiel se oculta junto a las vías del tren

Necesita una respuesta para no enloquecer

¿Qué ocurrió un verano negro en su ciudad natal

Que la gente ni siquiera se atreve a mencionar?

Al alba se va a lavar a un estanque del lugar

Y es en su reflejo donde encuentra toda la verdad

Ezequiel contempla el agua con un rictus de horror

En su rostro encuentra el rostro de la maldición

Llega al fondo de sus ojos, donde ya no hay luz

Puede ver su alma y continúa más al fondo aún

Toma conciencia del mal y su grito suena igual

Que el de un hombre roto que descubre dentro al animal

Dicen que hizo algo, algo que nadie olvidó

Pero él no consigue recordarlo

Y su vida entera se redujo a maldición

Con los años y los años

Ezequiel, mejor te vas de noche y sin molestar

Ezequiel, mejor te vas de noche y sin molestar

Ezequiel comienza a huir, nadie lo va a extrañar

Huye en dirección al norte, le guía el olor a sal

El Cantábrico se muestra en todo su esplendor

Se desnuda y lentamente avanza en dirección al sol

Y decide descansar bajo el manto gris del mar

Las olas le mecen y duerme eternamente como un viejo zar

Dicen que hizo algo y nunca nadie lo olvidó

Pero él no lograba recordarlo

Y su vida entera se redujo a maldición

Y ahora espera el Juicio

Єзекіїлю, було великою помилкою просто повернутися

Це було рано, і людям це важко забути

Езекіель глибоко вдихає, виходячи з поїзда

Дивно, на пероні ніхто не чекає

Коротка інтуїція, щось пахне прокляттям

Але він прямує до будинку, де виріс

А він до мами розмовляє: «Це я, мамо, не бачиш?»

Вона каже: «Забудь, що я коли-небудь була тобою».

І розмовляє з батьком: «Батьку, що тут відбувається?»

Батько не відповідає, тільки лається

Езекіель підходить до бару, хтось знатиме, як пояснити

Але всі мовчать, усі мовчать, коли бачать, як він увійшов

Кажуть, він щось зробив і ніхто цього не забув

Але він не може згадати

І все його життя звелося до прокляття

Через роки і роки

Езекіель, тобі краще йти вночі й не турбувати

Езекіель, тобі краще йти вночі й не турбувати

Езекіель ховається біля залізничних колій

Вам потрібна відповідь, щоб не збожеволіти

Що сталося одного чорного літа у вашому рідному місті

Про що люди навіть не сміють згадувати?

На світанку йде митися в місцевий ставок

І саме у своєму відображенні він знаходить всю правду

Езекіель споглядає воду з гримасою жаху

В його обличчі він знаходить обличчя прокляття

Воно досягає дна його очей, де вже немає світла

Ви можете побачити свою душу, і вона продовжується ще глибше

Він усвідомлює зло, і його крик звучить так само

Ніж зламана людина, яка виявляє тварину всередині

Кажуть, щось зробив, таке, що ніхто не забув

Але він не може згадати

І все його життя звелося до прокляття

Через роки і роки

Езекіель, тобі краще йти вночі й не турбувати

Езекіель, тобі краще йти вночі й не турбувати

Езекіель починає тікати, ніхто його не пропустить

Він тікає на північ, керуючись запахом солі

Кантабрійське море показано у всій своїй красі

Він роздягається і повільно йде до сонця

І вирішує відпочити під сірою мантією моря

Його гойдають хвилі, і він спить навіки, як старий цар

Кажуть, він щось зробив і ніхто цього не забув

Але він не міг згадати

І все його життя звелося до прокляття

І тепер чекає Суду