Hay Hombres Algunos Años Más Tristes Que Yo - Nacho Vegas

Anocheció en mi refugio,

Me metí en el viejo café,

Vi a un hombre agitando su mano

Para que me acercara a él.

Murmuró: «Yo fui una vez

Fuerte como el sol.»

Yo pensé: «Debe ser

Quince años más triste que yo,

Quince años más triste que yo.»

Y antes de hundir la cara en su vino

Añadió con solemnidad:

«Ahora soy más débil

Que el más pálido color celestial.»

«Brindo por la Santa Ley»,

Dijo alzando la voz.

Yo pensé: «Tiene que ser

Veinte años más triste que yo O treinta años más triste que yo.»

Puede ser que el horror pase a tu lado,

Pero no, chico, no, ni aun así lo reconocerías.

Y hablan con tal nitidez,

Quita o pon alguna tos,

De hambre, amor, dolor y de sed

Que piensas por lo roto de su voz:

«Hay hombres muchos años más tristes que yo,

Hombres muchos años más tristes que yo.»

Стемніло в моєму притулку,

Я зайшов в старе кафе,

Я побачив чоловіка, який махав рукою

Щоб я була ближче до нього.

Він пробурмотів: «Я був колись

Сильний, як сонце».

Я подумав: «Так повинно бути

На п'ятнадцять років сумніше за мене

На п'ятнадцять років сумніше за мене».

І перш ніж занурити обличчя у своє вино

Він урочисто додав:

«Тепер я слабший

Ніж найблідіший небесний колір».

«П’ю за святий закон»,

Сказав він підвищуючи голос.

Я подумав: «Так повинно бути

На двадцять років сумніше за мене Або на тридцять років сумніше за мене.

Може бути, жах проходить стороною,

Але ні, хлопче, ні, ти б навіть не знав цього.

І так ясно говорять,

Зняти або придушити кашель,

Про голод, любов, біль і спрагу

Що ви думаєте про зламаність його голосу:

«Є люди на багато років сумніші за мене,

Чоловіки на багато років сумніші за мене».