En La Sed Mortal - Nacho Vegas

Llevo ya una copa de más, aquí en La Sed Mortal, cuando entra Dodó.

Y yo no me muevo de aquí, y aun así habré de llegar a la conclusión de que no

hay un ser más culpable que yo -ni lo habrá- sobre la tierra.

Y empiezo a pedir

así:

Por las cosas que siento y por aquellas que odio sentir;

por mi mala cabeza;

porque mi calavera, ella, no dejará de reír;

por las lunas nuevas;

por las cosas revueltas que dan vueltas dentro de mí;

por seis años de penas

y por cosas que ni tan siquiera me atrevo a decir;

perdón por mis pies siempre fríos;

por la noche pasada, y por la otra, y por aquella también;

perdón por el Gran Sinsentido;

por querer comprenderlo y, sobretodo, por no comprender…

Perdón.

Y Dodó me observa, y yo le oigo rezar así:

-Perdón por existir-.

Y amablemente invito a un güisqui a Dodó, y él me cuenta que incluso los perros

se ponen tristes después de eyacular.

Después, salimos agarrados de La Sed

Mortal, y es entonces cuando puedo jurar que no hay un ser más culpable que yo

-ni lo habrá- sobre la tierra.

Y

por dos mil años de cristiandad;

por tener la osadía de alimentarme y de respirar;

por los superdotados;

por el hombre tripudo y por la liberación sexual;

por el circo italiano;

por el viejo que agita una servilleta al hablar

y me jura y perjura que en ella

ha resuelto el misterio de la Santísima Trinidad;

perdón por la gente moderna;

porque corro el peligro de mirarme y perder la razón;

¡perdón, por el amor de Dios!;

por la gran decadencia de una vida pidiendo perdón;

perdón por los cuatro elementos;

por la tierra y el agua y el fuego y la polución;

perdón por todos mis lamentos;

por Dodó y, en fin, os pido por esta canción…

Perdón.

Y os miro a los labios, y a todos oigo pedir

perdón por existir.

Я вже випив одну чашку забагато тут, у La Sed Mortal, коли входить Додо.

І я звідси не йду, та й так мені доведеться дійти висновку, що ні

є істота винніша за мене — і не буде — на землі.

І починаю питати

Так:

За те, що я відчуваю, і за те, що я ненавиджу відчувати;

за мою погану голову;

бо мій череп, вона, не перестане сміятися;

на молодики;

за заплутані речі, які крутяться всередині мене;

на шість років позбавлення волі

і за речі, які я навіть не смію сказати;

вибачте за мої завжди холодні ноги;

за минулу ніч, і за ту, і за ту теж;

вибачте за Велику Нісенітницю;

за бажання це зрозуміти і, головне, за те, що не зрозуміли...

Прощення.

А Додо дивиться на мене, і я чую, як він молиться так:

-Вибачте за існування-.

І я люб’язно запрошую Додо на віскі, а він мені каже, що навіть собаки

вони сумні після еякуляції.

Пізніше, ми лишали схопивши La Sed

Смертний, і саме тоді я можу заприсягтися, що немає винніше мене

-і не буде- на землі.

Ю

за дві тисячі років християнства;

за те, що мав нахабство годувати й дихати;

для обдарованих;

для чоловіка-триноги та для сексуального звільнення;

італійським цирком;

для старого, який махає серветкою під час розмови

і він клянеться та клянеться, що в ньому

розгадав таємницю Святої Трійці;

шкода сучасних людей;

тому що я ризикую дивитися на себе і втратити розум;

вибачте, ради бога!;

за великий занепад життя, що просить пробачення;

вибачте за чотири елементи;

землею, водою, вогнем і забрудненням;

вибачте за всі мої жалі;

для Додо і, нарешті, я прошу вас цю пісню…

Прощення.

І я дивлюсь на твої губи, і чую, як усі запитують

вибачте за існування