Sindrome di Stoccolma - Mr.Rain

Questa è l’ultima volta per l’ultima volta

Ci stiamo facendo del male, ma è soltanto nostra la colpa

Come se avessimo la Sindrome di Stoccolma

Chiusi in una gabbia, ma in tasca noi abbiamo la chiave di scorta

Entrambi vogliamo scappare

Ma nessuno ha il coraggio di aprire la porta

Quanto è difficile odiarti come ti amo adesso

Ce n'è voluto d’amore per questo

Era soltanto questione di tempo

Complementari anche se adesso siamo diventati due estranei

E ci siamo stretti le mani

Fino a cancellarci anche le impronte digitali

Siamo due sconosciuti

Che si conoscono meglio di chiunque altro

Ci bastavano du occhi chiusi

Per saltare giù nel vuoto poi volare in alto

È difficile lasciare andare una cosa che ami, stravolgimi i piani

Ma più tempo aspettiamo

E più diventeranno grandi le nostre ferite domani

Anche se vicini, non siamo mai stati così lontani

Ci siamo persi in cento metri quadri

Ci siamo persi dentro queste frasi

Quanto è difficile odiarti come ti amo adesso

Ce n'è voluto d’amore per questo

Era soltanto questione di tempo

Niente dura in eterno

Anche nel deserto poi arriva l’inverno

Ma la neve che cade si scioglie quando tocca terra

Se non c'è più il freddo

Siamo due sconosciuti

Che si conoscono meglio di chiunque altro

Ci bastavano due occhi chiusi

Per saltare giù nel vuoto e poi volare in alto

Це востаннє в останній раз

Ми шкодимо собі, але це лише наша вина

Як у нас Стокгольмський синдром

Замкнений у клітці, але запасний ключ у нас в кишенях

Ми обидва хочемо втекти

Але нікому не вистачає сміливості відкрити двері

Як важко ненавидіти тебе так, як я люблю тебе зараз

Для цього знадобилося багато любові

Це було лише питанням часу

Доповнюють, навіть якщо ми тепер стали двома незнайомими людьми

І ми потиснули один одному руки

Навіть стерти відбитки пальців

Ми двоє незнайомих людей

Які знають один одного краще за інших

Нам вистачило двох закритих очей

Щоб стрибнути в порожнечу, а потім злетіти вгору

Важко відпустити те, що ти любиш, перекрутити мої плани

Але тим більше часу ми чекаємо

І тим більшими будуть наші рани завтра

Хоч і близько, ми ніколи не були так далеко

Ми заблукали в сотку

Ми загубилися всередині цих речень

Як важко ненавидіти тебе так, як я люблю тебе зараз

Для цього знадобилося багато любові

Це було лише питанням часу

Ніщо не вічне

Зима приходить і в пустелю

Але сніг, що падає, тане, коли потрапляє на землю

Якщо вже не буде холоду

Ми двоє незнайомих людей

Які знають один одного краще за інших

Нам вистачило двох закритих очей

Щоб стрибнути в порожнечу, а потім злетіти вгору