Отстой - Моя Мишель

Ты поздно не ложись, и монстров не страшись.

Скажи им, я стану звонить и всех пришью.

Как кружится Луна, как будто только нам —

И в лужах желает себя переглядеть.

Припев:

Что за отстой эти прощания.

Не обещай мне, не обещай.

Оно того стоило, хоть и печально теперь.

Не обещай ничего, не обещай.

Ты береги себя, тебе сиять, сиять.

Представь-ка, что сели все в мире фонари.

Ракушку привези, пусть море в ней басит

Терзая соседей, как будто в кухне порт.

Припев:

Что за отстой эти прощания.

Не обещай мне, не обещай.

Оно того стоило, хоть и печально теперь.

Не обещай ничего, не обещай.

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

Что за отстой эти прощания.

Не обещай мне, не обещай.

Оно того стоило, хоть и печально теперь.

Не обещай ничего, не обещай.

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

Ти пізно не лягай, і монстрів не лякайся.

Скажи їм, я стану дзвонити і всіх пришию.

Як крутиться Місяць, начебто тільки нам —

І в калюжах бажає себе переглянути.

Приспів:

Що за відстій ці прощання.

Не обіцяй мені, не обіцяй.

Воно того вартувало, хоч і сумно тепер.

Не обіцяй нічого, не обіцяй.

Ти бережи себе, тобі сяяти, сяяти.

Уяви-но, що сіли всі в світі ліхтарі.

Черепашку привези, нехай море в неї басить

Терзаючи сусідів, наче в кухні порт.

Приспів:

Що за відстій ці прощання.

Не обіцяй мені, не обіцяй.

Воно того вартувало, хоч і сумно тепер.

Не обіцяй нічого, не обіцяй.

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

Що за відстій ці прощання.

Не обіцяй мені, не обіцяй.

Воно того вартувало, хоч і сумно тепер.

Не обіцяй нічого, не обіцяй.

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!

У-о-о!

У-о-о!

О-о-о-о-о-о!