Бу - Мосты

Пацы завязали дуть,

А мы еще гоняли в тачке шариками,

А зачем ты снюхалась с нариками (с нариками)

Они на разливайке как крыссы на кроосы

Увидев как бьются стеклянные розы,

А помнишь как в школе мяч били

Фломастеры в пенале, а потом забили и попали

А помнишь как в школе мяч били

Фломастеры в пенале, а потом забили и попали

Тоесть, попали и забили

На всю эту суматоху мы забили

Мы зажигали жизнь что прятали в плинтуса

Вот и вся наша туса монаски минуса

Столько правды, в микрофон накричал,

А потом на причал, зарисовки кирпича

Сел на лавку, ногой водил по лужам

Может кто-то зачитал бы этот текст получше чем так

Ведь в этом городе так много чита, я бежал под крышами и сносило чердак

Почему все мои текста переплетаются с бывшими?

Они познакомились с шишками и закрутили бизнес

Кошки всегда велись на вискас

А я пес дворовой, тут наперсток с травой

И лаве не главное, хоть бы остатся собой

Пес дворовой, тут наперсток с травой

И лаве не главное, хоть бы остатся собой

А шо нам, а шо нам, дымим под капюшонам (х4)

Пока на районе наров не было

Тогда моя музыка на ровне была

Потом мои тексты стали хуже

Куплеты стали проще, джинсы стали уже,

А пацаны заканчивали техникум

Я читал по синьке, оттачивая технику

Широкое шмотье, тупо два мешка

Уже который год, засоряют шкаф

Для движка, нужна на плечах бошка

Люблю гашиш, хочу кашкай

Моя бывшая продает любовь на сландо

Ее покупают как испорченый товар

И врядли хотела знать как я сам там

Когда топтал под ливнем серый тротуар

Люди как вайфай, ищут шаровый доступ

И все клянутся, что тебя не кинут,

Но это дело времени и цены вопроса,

Но пустые слова, просто так проходят

А шо нам, а шо нам, дымим под капюшонам (х4)

Бывших лучших друзей не бывает я думал

Не все зависит от тебя, а зависит от суммы

И как тут разобратся

Чем слаще плоть, тем больше ты пускаешь слюней

Лучше не сомневатся, время проверит на прочность

Бывает даже что ебут твою бывшую точно

Где-то ей похуй, она берет твою любовь за щеку

Жизнь не цветная как по ящику

Всего лишь пару, кто-то тащит до дома

Убит чем-то я или убит листвою

Такое время, и все же верю лишь отцу

Люди подобие крыс которые пасут

Битую посуду, разбросаную на осколки

Ее обычно подметают и кидают в мусор

И если те кто рядом не дерутся за тебя как волки

Твои миниса для них лишь плюс

А шо нам, а шо нам, дымим под капюшонам (х8)

Паци зав'язали дмухати,

А ми ще ганяли в тачці кульками,

А навіщо ти знюхалася з нариками (з нариками)

Вони на розливайці як щури на крооси

Побачивши як б'ються скляні троянди,

А пам'ятаєш як у школі м'яч били

Фломастери в пеналі, а потім забили і потрапили

А пам'ятаєш як у школі м'яч били

Фломастери в пеналі, а потім забили і потрапили

Тобто, потрапили і забили

На всю цю метушку ми забили

Ми запалювали життя що ховали в плінтуса

Ось і вся наша туса монаски мінуса

Стільки правди, в мікрофон накричав,

А потім на причал, замальовки цегли

Сів на лавку, ногою водив по калюжах

Може хтось зачитав би цей текст краще ніж так

Адже в цьому місті так багато читає, я біг під дахами і зносило горище.

Чому всі мої тексти переплітаються з колишніми?

Вони познайомилися з шишками і закрутили бізнес

Кішки завжди велися на віскас

А я піс дворовий, тут наперсток з травою

І лаві не головне, хоч би залишиться собою

Пес дворовий, тут наперсток з травою

І лаві не головне, хоч би залишиться собою

А шо нам, а шо нам, димим під капюшонам (х4)

Поки що на районі нарів не було

Тоді моя музика на рівні була

Потім мої тексти стали гіршими

Куплети стали простішими, джинси стали вже,

А пацани закінчували технікум

Я читав по синьці, відточуючи техніку

Широке шмоття, тупо два мішки

Вже котрий рік засмічують шафу

Для двигуна, потрібна на плечах бошка

Люблю гашиш, хочу кашкай

Моє колишнє продає кохання на сландо

Її купують як зіпсований товар

І вряд хотіла знати як я сам там

Коли топтав під зливою сірий тротуар

Люди як вайфай, шукають кульовий доступ

І всі клянуться, що тебе не кинуть,

Але це справа часу і ціни питання,

Але порожні слова, просто так проходять

А шо нам, а шо нам, димим під капюшонам (х4)

Колишніх найкращих друзів не буває я думав

Не все залежить від тебе, а залежить від суми

І як тут розіберуться

Чим солодше тіло, тим більше ти пускаєш слин

Краще не сумніватися, час перевірить на міцність

Буває навіть що ебут твою колишню точно

Десь їй похуй, вона бере твоє кохання за щоку

Життя не кольорове як по скриньці

Лише пару, хтось тягне додому

Убитий чимось я або вбитий листям

Такий час, і все вірю лише батькові

Люди подоба щурів які пасуть

Битий посуд, розкиданий на осколки

Її зазвичай підмітають і кидають у сміття

І якщо ті хто поруч не б'ються за тебе як вовки

Твої мінісу для них лише плюс

А шо нам, а шо нам, димим під капюшонам (х8)