Mi Amiga Rigoberta - Montserrat Caballé, Nacho Cano

Mi amiga tiene un sueño, mi amiga Rigoberta y no es la luna,

Un sueño de violetas, de tierras y alimento y no es la luna.

Seguramente el viento me trajo su semilla por el mar,

Dejándome en el cielo un canto de esperanza y libertad.

Mi amiga tiene un sueño como una lucecita por la noche.

Con hilo de azucenas va cosiendo las penas de los pobres.

Con labios de manzana va repartiendo alas al corazón.

Derribando murallas con la fuerza callada del amor.

Dile nube que no está sola, dile viento,

Dile lluvia, que no está sola, dile sueño

¡Ay agua!

¡Ay tierra!

¡Ay luna!

Que me quemo.

Hablan las caracolas del mar y de las olas, de la ausencia,

De lluvias que cayeron, de niños que murieron por la selva,

Que volverán un día con mil formas y cuerpos volverán.

Unos como bandera, otros como pantera volverán,

Con sueños vegetales las huellas digitales de la noche.

Los templos de la luna llamando la hermosura por su nombre.

Con su boca de fuego iluminando el cielo y el amor,

La serpiente emplumada vendrá de madrugada como un dios.

Dile nube que no está sola, dile viento,

Dile lluvia, que no está sola, dile sueño

¡Ay agua!

¡Ay tierra!

¡Ay luna!

Que me quemo

¡Ay vida!

Que me muero, me muero…

Моїй друг мріє, мій друг Рігоберта, і це не місяць,

Мрія про фіалки, про землю і їжу, і це не місяць.

Напевно, вітер переніс мені своє насіння через море,

Залишивши мені на небі пісню надії та свободи.

Мій друг сниться вночі, як світло.

Ниткою з лілій вона зшиває горе бідних.

Яблучними губами розправляє крила до серця.

Тихою силою кохання руйнує стіни.

Скажи хмарі, що вона не одна, скажи її вітру,

Скажи їй дощ, вона не одна, скажи їй спати

Ой, вода!

О земля!

О, місяць!

що я горю

Морські мушлі й хвилі говорять про відсутність,

Про дощі, що випали, про дітей, які загинули за джунглі,

Що вони повернуться одного дня з тисячею форм і тіл, які вони повернуться.

Хтось як прапор, хтось як пантера повернеться,

З овочевими мріями відбитки пальців ночі.

Храми місяця називають красу своїм іменем.

Його вогняні пасти освітлюють небо і любов,

Пернатий змій прийде на світанку, як бог.

Скажи хмарі, що вона не одна, скажи її вітру,

Скажи їй дощ, вона не одна, скажи їй спати

Ой, вода!

О земля!

О, місяць!

що я горю

О життя!

Я вмираю, я вмираю...