Пора - Mojento

Тёплый солнечный вечер,

По волнам гуляющий южный ветер.

Как во всех летних песнях,

Немного бесит, но оставим как есть здесь.

Сентябрь, дорвётся депрессия,

Гонять тоску — не спорт, а профессия.

Сырой сезон, словом, невесело, вместе с тем месяц,

Ведь Время есть взвесить всё.

Сменить обзор из окна мне было нужно,

Сушит духота в городах.

Тут я сердцем наружу, редко простужен,

Даже, скорей, иногда.

Шлейфом мысли из спальни

Выгоняю не на проспект, а под пальмы.

Расстояний стёрта эмаль,

Я не смог устоять, голос шептал: «Прилетай».

На морях и в портовых приютах,

Через палубы вниз по каютам,

В самолёты по трапу на кресла,

Ну же, давай!

Припев:

Пора бы дать немного воздуха в окна,

Пора бы дать немного солнца земле,

Не упустить пора бы счастье под боком,

Пора бы дать, пора бы дать мне.

Пора бы дать немного воздуха в окна,

Пора бы дать немного солнца земле,

Не упустить пора бы счастье под боком,

Пора бы мне.

Внутри и снаружи романтика,

Вроде пустяк, но с почерком мастера.

Минуты скрасит нам от налёта грусти.

Не суть, но эти строки опустим.

Это что-то да значит, падают звёзды,

Цепляясь за парус на мачте.

Пересчитаю по пальцам,

Хватит с лихвой одной, хватай на удачу.

Вспомнил осень, опять озноб,

Но босиком по песку — это меня и спасло.

На дно падают яркие звезды,

Понимаю без лишних слов — повезло.

Наслаждаюсь процессией,

закат поделит свет в щедрых долях,

Кораблям замерять за бортом,

Что по Цельсию незачем, сторожат якоря.

На морях и в портовых приютах,

Через палубы вниз по каютам,

В самолёты по трапу на кресла,

Право руля!

Припев:

Пора бы дать немного воздуха в окна,

Пора бы дать немного солнца земле,

Не упустить пора бы счастье под боком,

Пора бы дать, пора бы дать мне.

Пора бы дать немного воздуха в окна,

Пора бы дать немного солнца земле,

Не упустить пора бы счастье под боком,

Пора бы мне.

Пора бы дать немного воздуха в окна,

Пора бы дать немного солнца земле,

Не упустить пора бы счастье под боком,

Пора бы мне.

Пора бы дать немного воздуха в окна,

Пора бы дать немного солнца земле,

Не упустить пора бы счастье под боком,

Пора бы мне.

Теплий сонячний вечір

Похвиль гуляючий південний вітер.

Як у всіх літніх піснях,

Трохи бісить, але залишимо як є тут.

Вересень, дорветься депресія,

Ганяти тугу — не спорт, а професія.

Сирий сезон, словом, невесело, разом з тим місяць,

Адже час є зважити все.

Змінити огляд з вікна мені було потрібно,

Сушить задуха в містах.

Тут я серцем назовні, рідко застуджений,

Навіть, швидше, іноді.

Шлейфом думки зі спальні

Виганяю не на проспект, а під пальми.

Відстань стерта емаль,

Я не зміг встояти, голос шепотів: «Прилітай».

На морях і в портових притулках,

Через палуби вниз по каютах,

У літаки по трапу на крісла,

Ну, давай!

Приспів:

Пора дати трохи повітря у вікна,

Пора дати трохи сонця землі,

Не пропустити пора би щастя під боком,

Пора дати, пора дати мені.

Пора дати трохи повітря у вікна,

Пора дати трохи сонця землі,

Не пропустити пора би щастя під боком,

Час мені.

Всередині і зовні романтика,

Начебто дрібниця, але з почерком майстра.

Хвилини скрасить нам від нальоту смутку.

Не суть, але ці рядки опустимо.

Це щось так, значить, падають зірки,

Чіпляючись за вітрило на щоглі.

Перерахую на пальцях,

Досить з лишком однієї, хапай на удачу.

Згадав осінь, знову озноб,

Але босоніж по піску — це мене й врятувало.

На дно падають яскраві зірки,

Розумію без зайвих слів — пощастило.

Насолоджуюся процесією,

захід сонця поділить світло в щедрих частках,

Кораблям заміряти за бортом,

Що за Цельсію нема чого, вартують якоря.

На морях і в портових притулках,

Через палуби вниз по каютах,

У літаки по трапу на крісла,

Право керма!

Приспів:

Пора дати трохи повітря у вікна,

Пора дати трохи сонця землі,

Не пропустити пора би щастя під боком,

Пора дати, пора дати мені.

Пора дати трохи повітря у вікна,

Пора дати трохи сонця землі,

Не пропустити пора би щастя під боком,

Час мені.

Пора дати трохи повітря у вікна,

Пора дати трохи сонця землі,

Не пропустити пора би щастя під боком,

Час мені.

Пора дати трохи повітря у вікна,

Пора дати трохи сонця землі,

Не пропустити пора би щастя під боком,

Час мені.