Наспех - Mojento

Кто помнит тот день

Когда любопытные взгляды окна пронзали

Календарь запустил новый ход

Ты явился на свет, целый мир замер

Замер на миг

В доме притих даже кот и застыли огни

Они наблюдали, как Бог

Что-то зажёг в тебе изнутри

Бог тихо шепнул:

«Вот и твой первый день, не торопись взрослеть»

Я буду рядом всегда

В маленьком сердце, именно здесь

Ты уже не один

Так что держись, ведь теперь впереди

Столько новых дорог и вершин

И целая жизнь

Наспех мы берём длинней разбег

Чтобы рассвет каждый день озаряло счастье

Разве радость — это только смех?

И хватит ли её на нас всех?

Год пролетает за семь

Трепет засел в сердце у тех

Кто видел, как детский шаг осмелел

Вдруг перейдя в уверенный бег

Ноги несут по быстрой Земле

И где тот малец?

Теперь простыл, как след

Пропал как день, но Где в этом мире счастье твоё эхом внутри зовёт

Веришь и ждёшь, что вот-вот повезёт,

Но чаще лишь тешишь чутьё

И время не даст отдышаться

Другого не выделит шанса

Скомкает в узел все мысли,

А мы слепо за ним вслед

Наспех мы берём длинней разбег

Чтобы рассвет каждый день озаряло счастье

Разве радость — это только смех?

И хватит ли её на нас всех?

Наспех мы берём длинней разбег

Чтобы рассвет каждый день озаряло счастье

Разве радость — это только смех?

И хватит ли её на нас всех?

Наспех мы берём длинней разбег

Чтобы рассвет каждый день озаряло счастье,

Но разве радость — это только смех?

И хватит ли её на нас всех?

Хто пам'ятає той день

Коли цікаві погляди вікна пронизували

Календар запустив новий хід

Ти з'явився на світло, цілий світ завмер

Завмер на миг

У будинку притих навіть кіт і застигли вогні

Вони спостерігали, як Бог

Щось запалив у тебе зсередини

Бог тихо шепнув:

«От і твій перший день, не поспішайте дорослішати»

Я буду поруч завжди

У маленькому серці, саме тут

Ти вже не один

Так що тримайся, адже тепер попереду

Стільки нових доріг та вершин

І ціле життя

Поспіхом ми беремо довший розбіг

Щоб світанок щодня освітлювало щастя

Хіба радість — це лише сміх?

І вистачить чи її на нас усіх?

Рік пролітає за сім

Тремтіння засів у серце у тех

Хто бачив, як дитячий крок наважився

Раптом перейшовши в впевнений біг

Ноги несуть по швидкої Землі

І де той хлопець?

Тепер простиг, як слід

Пропав як день, але де в цьому світі щастя твоє луною всередині кличе

Віриш і чекаєш, що ось-ось пощастить,

Але частіше лише тішиш чуття

І час не дасть віддихатися

Іншого не виділить шансу

Зібгає у вузол усі думки,

А ми сліпо за ним слідом

Поспіхом ми беремо довший розбіг

Щоб світанок щодня освітлювало щастя

Хіба радість — це лише сміх?

І вистачить чи її на нас усіх?

Поспіхом ми беремо довший розбіг

Щоб світанок щодня освітлювало щастя

Хіба радість — це лише сміх?

І вистачить чи її на нас усіх?

Поспіхом ми беремо довший розбіг

Щоб світанок щодня освітлювало щастя,

Але хіба радість — це лише сміх?

І вистачить чи її на нас усіх?