Ma grand mere etait garde barriere - Mireille

Ma grand-mère était garde-barrière

Tous les garçons du pays étaient amoureux

De son teint couleur de lys et de ses yeux bleus

En l’absence de son mari, que de rendez-vous étaient pris

Et c'étaient de folles caresses entre l’office, le rapide et l’express

Mais quand son amoureux devenait trop pressant

Elle baissait les yeux d’un air décent

Permettez, disait grand-mère,

Faut que j’aille fermer ma barrière

Avec son drapeau, sa p’tite trompette, son grand chapeau,

Son joli corsage à carreaux,

Elle fermait l' passage à niveau

Et tandis que le train passait

Elle réfléchissait,

Réfléchissait

Et les yeux baissés, grand-mère rougissait,

Rougissait

Saura-t-on jamais ce que tu penses?

Ah ah ah ah

Saura-t-on jamais ce que tu penses

En silence?

Avec ton drapeau, ta p’tite trompette, ton grand chapeau,

T'étais la reine des passages à niveau

Entre Paris et Bordeaux

Mais grand-mère était trop familière

Et tous les p’tits racontars

Et les p’tits potins

Circulaient de gare en gare

Allant à bon train,

Tous les trains ralentissaient d’vant sa barrière

Quand ils passaient

Et tous les voyageurs, aux f’nêtres,

Lui envoyaient des billets doux et des lettres

Mais quand son amoureux voulait trop insister

La sonnette se mettait à tinter

Et grand-mère dressait l’oreille:

Voilà l' train dix de Marseille

Entre Paris et Bordeaux.

Моя бабуся була воротарем

Всі хлопці в країні були закохані

Про її колір обличчя та блакитні очі

За відсутності чоловіка скільки побачень було призначено

І це були божевільні ласки між офісом, швидкою та експресом

Але коли її коханий став надто настирливим

Вона благородно опустила очі

Дозволь, сказала бабуся,

Мушу зачинити свої ворота

З його прапором, своєю маленькою трубою, своїм великим капелюхом,

Її гарний картатий ліф,

Вона закривала переїзд

А як поїзд проїхав

Вона думала,

Думала

І опустивши очі, бабуся почервоніла,

червонів

Чи дізнаємося ми коли-небудь, про що ти думаєш?

Ах ах ах ах

Чи дізнаємося ми колись, про що ти думаєш?

мовчки?

З твоїм прапором, твоєю маленькою трубою, твоїм великим капелюхом,

Ти була королевою переходів

Між Парижем і Бордо

Але бабуся була надто знайома

І всі маленькі плітки

І маленька плітка

Ходив від станції до станції

йде добре,

Перед його шлагбаумом усі потяги сповільнилися

Коли вони пройшли

І всі мандрівники, біля вікон,

Надсилав їй любовні записки та листи

Але коли її коханий дуже хотів наполягати

У двері дзвонили

І бабуся нашорошила вуха:

Ось потяг десять із Марселя

Між Парижем і Бордо.