Gris sont mes pétales de proses - Mil

C'était une nuit, une nuit pleine de couleurs

Explosion d’joie, sourire aux éclats

Au milieu des gens nous sommes là

A nous regarder tristement, je me souviens t’aimer encore

Contrairement à toi

1er janvier, feux d’artifices, neige, peine, espoir

Je sais que tu sais qu’c’est fini, n’est-c'pas?

Les autres s’embrassent, les autres échangent de belles promesses

Nous autres à bout de souffle et nos cœurs qui s’embrasent

Ton frère qui me parle, qui m’dit qu’en 2008

Y aura du Mil sur les ondes FM, il me dit qu’il en est sûr

Vite rejoint par ta belle-sœur

J’oublie pas son sourire, non, j’oublie pas leur sourire

J’oublie pas cette tendresse, j’oublie pas leur regard

Non, j’oublie pas cette tristesse au fond du tien

Je vis avec depuis tout ce temps, je vis avec depuis ce bouquet final

Ça va faire bientôt deux ans, et j’ai toujours aussi mal

Gris sont mes pétales de prose

A la folie, passionnément, ou pas du tout

Gris sont mes pétales de prose

Chaque page que j’arrache s’envole vers un ciel voilé

Gris sont mes pétales de prose

A la folie, passionnément, ou pas du tout

Gris sont mes pétales de prose

Peut-être que derrière ce voile se cache un ciel étoilé

Il était une voix, une voix qui résonne en moi

Tourne la page, tourne la page, j’ai remonté l’ancre du port bluesky

Et je regarde au large, un vent glacial sur mes larmes séchées

Et Dieu sait qu’j’ai essayé de rayer ton visage de mes souvenirs

Mais rien n’y fait, on n’oublie pas 4 ans comme ça

4 ans d’vie commune, juste en claquant des doigts

Des fois j’me demande si tu es heureuse toi

Des fois j’me demande si y a toujours un peu de moi en toi

Des fois j’me demande comment font les autres pour y croire encore

Quand ils se retrouvent seuls sans celui ou celle qu’ils avaient choisi

Des fois j’m’en veux d'être autant nostalgique

Et si seulement on pouvait choisir de quoi on allait rêver

J’me rapprocherais de toi, ma main dans la tienne

Et nos lèvres s’entremêlent, mais tu n’es plus là

A la folie, passionnément, pas du tout

Chaque page que j’arrache s’envole vers un ciel voilé

Peut-être que derrière ce voile se cache un ciel étoilé

Peut-être que je ferme trop les yeux

Oui peut-être que je perds trop mon temps à nous imaginer tous les deux

Peut-être que je serais heureux sans jamais t’avoir connu

Et sans jamais t’avoir vue, peut-être serais-je loin d'écrire ces maux de tête

Un mec comme les autres ou un mec malhonnête, peut-être

Aurais-je dû passer plus de temps en studio

Peut-être serais-je devenu celui que j’aurais toujours voulu être

Peut-être que j’aurais passé plus de temps en famille

A trouver le réconfort dans les bras d’un fils ou d’une fille

J’aurais pu faire dans ma vie des tas d’autres choix

Mais peu importe, je t’ai eue toi, et gris sont mes pétales de prose

Це була ніч, ніч, повна кольорів

Вибух радості, розривна посмішка

Посеред людей ми там

Дивлячись на нас із сумом, я пам’ятаю, що все ще кохаю тебе

на відміну від вас

1 січня, феєрверк, сніг, горе, надія

Я знаю, ти знаєш, що все закінчилося, чи не так?

Інші цілуються, інші обмінюються красивими обіцянками

Інші з нас задихаються, а серця палають

Ваш брат, який розмовляє зі мною, який сказав мені це в 2008 році

На хвилях ФМ буде Міль, він мені каже, що впевнений

Швидко приєдналася ваша невістка

Я не забуваю його посмішку, ні, я не забуваю їх усмішку

Я не забуваю цієї ніжності, я не забуваю їхній погляд

Ні, я не забуваю той смуток глибоко у вас

Я живу з цим увесь цей час, я живу з цим із того великого фіналу

Минуло майже два роки, а все ще болить

Сиві мої прозові пелюстки

Шалено, пристрасно чи ні зовсім

Сиві мої прозові пелюстки

Кожна сторінка, яку я вириваю, відлітає в туманне небо

Сиві мої прозові пелюстки

Шалено, пристрасно чи ні зовсім

Сиві мої прозові пелюстки

Можливо, за цією пеленою ховається зоряне небо

Він був голосом, голосом, який лунає в мені

Перегорни сторінку, перегорни сторінку, я підняв якір блакитної гавані

І я дивлюся на море, крижаний вітер на моїх висохлих сльозах

І Бог знає, що я намагався стерти твоє обличчя зі своїх спогадів

Але нічого не допомагає, 4 роки так не забуваємо

4 роки разом, просто клацаючи пальцями

Іноді мені цікаво, чи ти щасливий

Іноді я думаю, чи є ще частинка мене в тобі

Іноді я дивуюся, як іншим вдається вірити в це

Коли вони опиняються на самоті без свого обранця

Іноді я звинувачую себе в такій ностальгії

І якби ми могли вибрати, про що мріяти

Я підійду до тебе ближче, моя рука в твоїй

І наші губи сплітаються, але ти пішов

шалено, пристрасно, аж ніяк

Кожна сторінка, яку я вириваю, відлітає в туманне небо

Можливо, за цією пеленою ховається зоряне небо

Можливо, я занадто закриваю очі

Так, можливо, я витрачаю забагато часу, уявляючи нас двох

Можливо, я був би щасливий ніколи не знати тебе

І не бачивши тебе ніколи, можливо, я був би далекий від написання цих головних болів

Такий хлопець, як інші, чи, можливо, нечесний хлопець

Чи варто було проводити більше часу в студії

Можливо, я б став тим, ким завжди хотів бути

Можливо, я б проводив більше часу з родиною

Знайти розраду в обіймах сина чи дочки

Я міг би зробити багато інших виборів у своєму житті

Але як би там не було, я дістав тебе, і сиві мої прозові пелюстки