Dans un mouchoir de poche - Mil

Au sens propre comme au sens figuré

On s’est quittés comme on s’est rencontrés

Dans un mouchoir de poche

Où nous nous sommes croisés, toisés, apprivoisés

C'était écrit dans un mouchoir de poche, des larmes

Celles de l’amour, le vrai, lorsque la fin s’approche

On s’sépare souvent tout près du but

Et on ne prête plus autant d’attentions, attendant secrètement la chute

Pourtant, il n’y avait plus qu’une seule marche

Un dernier pallier mais celui-ci était trop risqué

Pour nos toutes petites vies, et se détachent nos liens si solides

On se croyait bien seuls en haut de cette colline

Combien de fois nous nous sommes dit «je t’aime»

Et nous nous sommes laissés aller à quelques projets

Sur court-moyen-long terme, il en avait fallu du temps

Pour que ta famille m’adopte, m’accepte et que l’on s’adapte

Et inversement, moi j’les ai aimés comme personne d’autre

A part peut-être ma mère, mon père, mon frère et toi

Et c'était fou comme notre amour était plus fort que tout

Comme si on allait mourir avec, mais sur la fin on se souriait à peine

C'était fou comme notre amour était plus fort que tout

Comme si on allait mourir avec, mais sur la fin on se souriait à peine

Plus d'10 secondes par jour et le pire, c’est qu’on en souffrait à peine

Ma vie sans toi, je le sais, je le sens, elle ne sera pas si horrible que ça

Aussi horrible que ça puisse paraître, elle m’intrigue un peu

Je suis curieux de voir si je plais encore, si je sais encore séduire

Et si je suis encore capable d’aimer, c’est moche

De toute façon maintenant le mal est fait, il est écrit sur ce mouchoir de poche

Sous la forme d’un nom, d’un portable et une insupportable attirance

Si ça c’est pas la preuve que tout est fini, toi et moi on s’aime en freelance

Et je sais que tu le sais, donc pas la peine d’avoir de la peine en silence

Le début d’la fin c’est donc moi sous la douche

Et toi qui mets la main droite sur ce mouchoir de poche

La gauche sur la bouche et des larmes, celles de l’amour

Lorsque la fin s’approche

Pardonne-moi si j’n’ai pas voulu t’empêcher de partir

«Nous deux, tu te souviens?»

Ça s’est fait dans un mouchoir de poche, un soir d’hiver

Sous une Lune dorée, un autre fait divers

Excusez-moi, vous auriez l’heure et boum

Un livre qui s’ouvre, un second souffle, une bouffée d’chaleur

Dans mon iPod, Earth, Wind & Fire «September»

Beaucoup de monde autour, j’m’en souviendrai toujours?

Non, j’m’en souviendrai tout court, au début l’amour c’est violent

Cardio, âmes sensibles s’abstenir, il ne faut pas aimer avant de savoir courir

J’dis pas ça pour rire, j’avouerais même regretter de n’avoir pas su savourer

Ces débuts qui n’peuvent durer, assurément

On s’aime, à la folie passionnément mais jusqu'à quand?

On s’aime trop on s'étouffe et on s’sépare juste à temps

Au sens propre comme au sens figuré, on s’est quittés comme on s’est rencontrés

Dans un mouchoir de poche

У прямому і переносному сенсі

Ми розійшлися, як і зустрілися

У кишеньковому квадраті

Де ми зустрілися, задивилися, приручили

Було написано в хустці, сльози

Ті справжнього кохання, коли наближається кінець

Ми часто розходимося дуже близько до мети

І ми вже не так зважаємо, таємно чекаємо осені

Але залишався лише один крок

Останній крок, але цей був надто ризикованим

За наше крихітне життя та наші міцні зв’язки виділяються

Ми почувались такими самотніми на вершині пагорба

Скільки разів ми говорили "я люблю тебе"

І ми займалися деякими проектами

У коротко-середньо-довгостроковій перспективі це зайняло багато часу

Щоб ваша родина прийняла мене, прийняла і прилаштувала

І навпаки, я любила їх як нікого

Крім, можливо, моєї мами, мого тата, мого брата і вас

І це було божевілля, як наше кохання було сильніше за все

Ніби ми збиралися померти з цим, але в кінці ми ледве посміхнулися одне одному

Це було божевілля, як наше кохання було сильніше за все

Ніби ми збиралися померти з цим, але в кінці ми ледве посміхнулися одне одному

Більше 10 секунд на день, і найгіршим було те, що ми майже не страждали

Моє життя без тебе, я це знаю, я це відчуваю, воно не буде таким поганим

Як би жахливо це не звучало, вона мене інтригує

Мені цікаво дізнатися, чи я все ще люблю, чи я все ще вмію спокушати

І якщо я ще вмію любити, то це негарно

У будь-якому разі, тепер шкоди завдано, це написано на цій хустці

У вигляді імені, мобільного телефону і нестерпного потягу

Якщо це не доказ того, що все закінчилося, ми з тобою любимо один одного, будучи фрілансерами

І я знаю, що ти це знаєш, тому не потрібно турбуватися мовчки

Отже, початок кінця — це я в душі

І ти, хто поклав свою праву руку на цей карман

Зліва на устах і сльози, ті любові

Коли кінець наближається

Пробач мене, якщо я не хотів завадити тобі піти

«Ми двоє, пам’ятаєш?»

Сталося це в кишеньковій носовичку одного зимового вечора

Під золотим місяцем, ще одна новина

Вибачте, у вас є час і бум

Книга, що відкривається, друге дихання, спалах

У моєму iPod Earth, Wind & Fire “September”

Навколо багато людей, пам'ятаю завжди?

Ні, я просто запам'ятаю, спочатку кохання жорстоке

Кардіо, чутливі душі утримуються, ви не повинні любити, перш ніж навчитеся бігати

Я кажу це не для розваги, я навіть зізнаюся, що шкодую, що не зміг насолодитися

Ці початки, які не можуть тривати, звичайно

Ми любимо один одного, шалено пристрасно, але доки?

Ми занадто любимо один одного, ми давимося і розлучаємося якраз вчасно

У прямому і переносному сенсі ми розійшлися, як і зустрілися

У кишеньковому квадраті