Пожарные - Мика Ньютон

Пожарные приехать не успели…

Огонь уже лизал распахнутые раны

И нежно обнимал улыбчивое тело

Ты поздно поняла: он самый, самый, самый…

Ты поздно поняла, что ты его хотела,

А я не догоню, ведь ты была дурнушкой,

Зачем тебе, скажи, портрет Ален Делона?

Ты начала войну — взяла меня на мушку

И бросила фитиль в ведро с адеколоном

Пожарные приехать не успели…

Не прикатили на 3−4

А мы в огне горели и горели

Ведь мы с ним жили в одной квартире

Спасибо Ире.

Меня замучил сон: мы на другой планете

Вокруг одни поля и маки, маки, маки…

И я твое лицо увидела в газете

Часы сказали ля и таки, таки, таки…

И тут я поняла, что люди это клоны

И тут я поняла, тебя мне очень жалко

И бросила фитиль в ведро с адеколоном,

А у тебя была в кармане зажигалка…

Спасибо Ире…

Пожежники приїхати не встигли…

Вогонь уже лизав розчинені рани

І ніжно обіймав усміхнене тіло

Ти пізно зрозуміла: він самий, самий, самий…

Ти пізно зрозуміла, що ти його хотіла,

А я не наздожену, адже ти була дурненькою,

Навіщо тобі, скажи, портрет Альон Делона?

Ти почала війну — взяла мене на мушку

І кинула ґнот у відро з адеколоном

Пожежники приїхати не встигли…

Не прикотили на 3-4

А ми в вогні горіли і горіли

Адже ми з ним жили в одній квартирі

Спасибі Ірі.

Мене замучив сон: ми на іншій планеті

Навколо одні поля і маки, маки, маки...

І я твоя особа побачила в газеті

Годинник сказав ля і таки, таки, таки…

І тут я зрозуміла, що люди це клони

І тут я зрозуміла, тебе мені дуже шкода

І кинула ґнот у відро з адеколоном,

А у тебе була в кишені запальничка...

Спасибі Ірі…