Elegia - Mia Martini

Lui è un prepotente lui

Non gliene importa un bel niente

Di chi piange a lui

Lui chi mi offende è lui

La porta sbatte e poi

Chiude a chiave i desideri miei

Chi mi tradisce è lui

Lui ritorna a casa e poi

Nemmeno inventa una scusa

E sa che lo so già

Come il pane lievitato

È cresciuto dentro me

Come un disco incantato

Si è incantato dentro me

Come un libro mai finito

Non è mai finito e

Come un’ombra sul selciato

Si è allungato su di me

Io gli scrivo poesie

Lui ci ride sopra

Io coltivo gelosie

Lui ne ha sempre un’altra

Io gli apro le mie braccia

Lui mi dice cosa fai

Poi mi soffia il fumo in faccia

E sa che mi scoccia

Lui mi picchia in testa lui

Mi guasta sempre ogni festa

E lo fa apposta lui

Lui chi odio e amo è lui

A questo punto ormai

Diventasse più umano sai

Giuro che non l’amerei

Lui è una follia lui

È un vizio una mania

Pazza elegia per lui

Io gli scrivo poesie

Lui ci ride sopra

Io coltivo gelosie

Lui ne ha sempre un’altra

Io gli apro le mie braccia

Lui mi dice cosa fai

Poi mi soffia il fumo in faccia

E mi scoccia più che mai

Come il vento del deserto

Ha sconvolto i sogni miei

Come il vento del deserto

Ha bruciato gli occhi miei

Come il vento nel deserto

Mi ha lasciato nuda e poi

Come il vento del deserto

All’improvviso torna

Він його хуліган

Їм байдуже

З тих, хто плаче до нього

Той, хто мене ображає, це він

Двері грюкають, а потім

Замикає мої бажання

Він той, хто мене зраджує

Він приходить додому, а потім

Він навіть не вигадує виправдання

І він знає, що я вже знаю

Як квасний хліб

Воно росло всередині мене

Як зачарована платівка

Воно було зачаровано всередині мене

Як ніколи не закінчена книга

Він ніколи не закінчується і

Як тінь на бруківці

Воно простягнулося наді мною

Я пишу йому вірші

Він сміється з цього

Я виховую ревнощі

У нього завжди є інший

Я розкриваю йому обійми

Він каже мені, що ти робиш

Потім він пускає дим мені в обличчя

І він знає, що мене це хвилює

Він б'є мене по голові

Я завжди псую кожну вечірку

І робить це навмисне

Той, кого я ненавиджу і люблю, це він

У цей момент зараз

Стань більш людяним, як ти знаєш

Присягаюсь, мені це не сподобається

Він його божевілля

Це порок манія

Шалена елегія для нього

Я пишу йому вірші

Він сміється з цього

Я виховую ревнощі

У нього завжди є інший

Я розкриваю йому обійми

Він каже мені, що ти робиш

Потім він пускає дим мені в обличчя

І це мене хвилює як ніколи

Як вітер пустелі

Це засмутило мої мрії

Як вітер пустелі

Це палило мені очі

Як вітер у пустелі

Він залишив мене голою, а потім

Як вітер пустелі

Раптом він повертається