Surmamüür - Metsatöll

Surmaga kahasse kaevati hauda

Roostetand laugaste üska

Noil nurmedel laule enam ei laulda

Hallid habemed tunnevad tuska

Silmad, täis päeva, seal tambiti kalmu

Enne kui taevas näid koitu

Vaid raudrõngas käsi ja veristet jalgu

Ja korjuste põlengupaiku

Verisel vaiadel valati müüri

Lätete lämbesse uttu

Siin manati maahinge madalaid juuri

Et kailude uimades kuhtuks

Kalk kolpadekuhi all müüridevalle

On purpurse verega kaetud

Seal kiharaid valgeid ja pardasid halle

On turvaste tandrile maetud

See linn seisab tummalt, on vaikides visa

Ei elavaid tänavail kohta

Vaid sootuule voog ja kaarnate kisa

Toob meenutust muldvanast rahvast

Need vallid on koolnutel kõrgusse laotud

Ja koolnutel raiutaks maha

Nüüd siin surmamüüri päevad on loetud

Veel enne kui taevas näed eha

Surmamüür külmkalge

Surmamüür kalmvalge

Surmamüür viib usku

Surmamüür toob tuska

У могилі викопали могилу

Іржа на задній стороні озер

На тих галявинах більше не співають пісень

Сиві бороди відчувають біль

Очі, цілий день, там могила

Перш ніж побачити світанок на небі

Лише залізний перстень на руці та закривавлені ноги

І туші до вогню

На криваві купи насипали стіну

Наливаєш теплий туман

Тут були низькі корені земної душі

Щоб нігті плавали під час плавання

Вапно під купою стін

Він покритий фіолетовою кров’ю

Там кучеряві білі й сірі на борту

Похований у торф'яному болоті

Це місто стоїть мовчить, вперто мовчить

Жити на вулиці немає

Тільки вітерець і крик гавкіта

Нагадує про стародавній народ

Ці вали складені високо

А мертвих би вирубали

Тепер дні Стіни Смерті злічені

Ще до того, як побачиш небо

Стіна смерті на морозі

Стіна смерті біла

Стіна смерті веде до віри

Стіна смерті приносить біль