Kabelimatsid - Metsatöll

Kivi kivile kõmatas

Viha vaia ta virutas

Müüri murdu ta murendas

Raiu raiska ta ribadeks

Rebi maha müüri murdu

Kuradi kivine kirstu

Müürid seisavad vaikides tuimalt

Ega austust ei avalda seinad

Pühapaigale rajatud julmalt

Iga kivi on õhkamas leina

Veel kiiskamas tummalt kolm ava

Kuhu peadpidi müüri said maetud

Mehepojad, kes öösiti sala

Lõhkusid seinad, mis kurjast said laetud

Müürid maha, üks-kaks-kolm

Selja taha jääb vaid tolm

Siis kui kuu on kasvanud priskeks

Ja tal julgust on pimedust lüüa

Üks hing rahu otsides viskleb

Teine seinasid kraapida püüab

Kolmas ahelaid kolistab aplalt

Ja kui vahel ka aega jääb üle

Kive katuselt sikutab vapralt

Klaase seal kriipides katkestab küüned

Aina edasi kisklevad pinged

Aastast aastasse rahutus tüürib

Alles asu siis annavad hinged

Kui kord lõplikult langevad müürid

Камінь торкнувся каменя

Тривогу він вибив

Він розбив стіну

Нарізаю смужками

Відірвіть розбиту стіну

Проклята скеляста труна

Стіни стоять в тиші

Стіни також не виявляють поваги

Жорстоко збудований на святині

Кожен камінь віє горе

Ще три дірки в темряві

Там, де стіна була похована догори дном

Сини людські, які таємно вночі

Стіни, які були заряджені злом, були зруйновані

Стіни вниз, раз-два-три

Позаду тільки пил

Потім місяць виріс у сплеск

І він має мужність подолати темряву

Одна душа кидається на пошуки спокою

Інший намагається подряпати стіни

Третій ланцюжок рухається від оплесків

І часом залишається час

Відважно хитаються каміння з даху

Дряпання там окулярів ламає нігті

Напруга продовжує зростати

З року в рік панує неспокій

Тільки тоді душі дадуть

Одного разу стіни нарешті впадуть