Cathedral - Mechanical Poet

I used to be so tough… From times to times.

I used to be so rough…

To many people.

I tried to live in just as angels do for sure.

Without spite and blame.

But I am just a man.

I’ve built inside my heart a cathedral.

It’s made of happiness and grief.

I yearn to be like Sun that gives its shine to everyone.

I’m used to smile at every face and not to wait an answer.

All doings have their reasons.

All chances have their bounds.

Be careful with your inner flame or it will burn

you down.

I’ve built inside my heart a cathedral.

It’s made of happiness and grief.

I’ve built inside my heart a cathedral.

It’s made of trust and disbelief.

I used to be reserved… It was my way to win.

I used to be concerned about

every single thing.

I wanted to be loved like all my heroes.

I tried to find the bliss…

But I have found the peace.

Я був таким жорстким… Час від часу.

Я був таким грубим…

Багатьом людям.

Я намагався жити так само, як ангели напевно.

Без злості і провини.

Але я просто людина.

Я побудував у своєму серці собор.

Він створений із щастя й горя.

Я бажаю бути як Сонце, яке дає свій блиск всім.

Я звик усміхатися кожному обличчю й не чекати відповіді.

Усі вчинки мають свої причини.

Всі шанси мають свої межі.

Будьте обережні зі своїм внутрішнім полум’ям, інакше воно згорить

ти вниз.

Я побудував у своєму серці собор.

Він створений із щастя й горя.

Я побудував у своєму серці собор.

Він створений із довіри й невіри.

Я був стриманий… Це був мій шлях виграти.

Колись мене хвилювало

кожна річ.

Я хотів, щоб мене любили, як усіх моїх героїв.

Я намагався знайти блаженство…

Але я знайшов спокій.