Meadowlark - Ann Hampton Callaway, Liz Callaway, Ann Hampton Callaway and Liz Callaway

When I was a girl I had a favorite story.

Of the Meadowlark who lived where the rivers wind.

Her voice could match the angels in its glory.

But she was blind.

The Lark was blind.

An old king came and took her to his palace.

Where the walls were burnished bronze and golden braid.

And he fed her fruit and nuts from an ivory chalace.

And he prayed.

Sing for me, my meadow lark.

Sing for me of the silver morning.

Set me free, my meadow lark.

And I’ll buy you a priceless jewel.

And cloth a brocade and cruel.

And I’ll love you for life if you will, sing for me.

Then one day as a lark sang by the water,

The god of the sun heard her in his flight.

And her singing moved him so he came and brought her,

The gift of sight.

He gave her sight!

And she opened her eyes to the shimmer and the splendor,

Of this beautiful young god so proud and strong.

And he called to the lark in a voice both rough and tender,

Come along.

Fly with me, my meadow lark.

Fly with me on the silver morning.

Past the sea where the dolphins bark.

We will dance on the coral beaches.

Make a feast of the plums and peaches.

Just as far as your vision reaches.

Fly with me.

But the meadow lark said no.

For the old king loved her so.

She couldn’t bear to wound his pride.

So the sun God flew away.

And when the king came down that day,

He found his meadow lark had died.

Every time I heard that part I cried.

And now I stand here starry eyed and stormy.

Ah just when I thought my heart was finally numb.

A beautiful young man appears before me,

Singing come, oh wont you come?

And what can I do it finally for the first time,

The one I’m burning for returns the glow?

If you love has come at last it’s picked the worst time.

Still I know,

I’ve got to go!

Flyaway Meadow Lark.

Fly away on the silver morning.

If I stay I’ll grow to curse the dark.

So it’s off where the days won’t find me.

I know I’ll leave loons behind me.

But i wont let tomorrow find me, back this way.

Before my past once again can blind me.

Fly away.

And we wont wait,

To say goodbye.

My beautiful young man…

And I!

Коли я була дівчиною, у мене була улюблена історія.

Про лугового жайворонка, який жив там, де в’ються річки.

Її голос міг зрівнятися з ангелами у своїй славі.

Але вона була сліпа.

Жайворонок був сліпий.

Старий король прийшов і відвів її до свого палацу.

Там, де стіни були поліровані бронзою і золотою косою.

І він годував її фруктами та горіхами з чаласа зі слонової кістки.

І він помолився.

Заспівай для мене, мій луговий жайворонку.

Заспівай для мене про срібний ранок.

Звільни мене, мій луговий жайворонку.

І я куплю тобі безцінну коштовність.

І сукно парчу і жорстоко.

І я буду любити тебе все життя, якщо хочеш, співай для мене.

Одного разу, коли жайворон співав біля води,

Бог сонця почув її у своєму польоті.

І її спів зворушив його, тому він прийшов і привів її,

Дар зору.

Він дав їй зір!

І вона відкрила очі на мерехтіння й пишність,

Цим красивим молодим богом, таким гордим і сильним.

І він закликав жайворонка голосом грубим і ніжним,

Супроводжувати.

Лети зі мною, мій луговий жайворон.

Лети зі мною в срібний ранок.

Повз море, де гавкають дельфіни.

Ми будемо танцювати на коралових пляжах.

Зробіть свято зі слив і персиків.

Наскільки сягає ваше бачення.

Лети зі мною.

Але луговий жайворон сказав ні.

Бо старий король так любив її.

Вона не могла поранити його гордість.

Тож Бог сонця відлетів.

І коли король зійшов того дня,

Він виявив, що його луговий жайворон помер.

Кожен раз, коли я почула цю частину, я плакала.

А тепер я стою тут із зоряними очима і бурхливий.

Ах, якраз тоді, коли я подумав, що моє серце нарешті заціпеніло.

Переді мною постає гарний юнак,

Приходь співати, о, ти не прийдеш?

І що я можу зробити, нарешті, вперше,

Той, заради якого я горю, повертає сяйво?

Якщо ваша любов нарешті прийшла, це вибрано найгірший час.

Я все ще знаю,

Я мушу йти!

Відлітний луговий жайворонок.

Відлітайте в срібний ранок.

Якщо залишусь, я виросту, щоб проклинати темряву.

Тому де дні не знайдуть мене.

Я знаю, що залишу безглуздих.

Але я не дозволю завтрашньому дню знайти мене, повернувшись сюди.

Перш ніж моє минуле знову зміг засліпити мене.

Відлітати.

І ми не чекатимемо,

Щоб попрощатися.

Мій гарний юнак…

І я!