Acero bianco - Massimo Ranieri

Era seduto vicino al fuoco

e parlottava con un vecchio amico

fuori faceva freddo e a poco a poco

veniva giù

la neve

aveva in mano un pezzo d’acero bianco

un legno duro quasi

quanto il tempo

ma lui paziente lo addolciva lento

davanti al fuoco col suo amico accanto

e ricordava il tempo antico e Berta

che filava

mentre là fuori faceva

freddo

e c’era un vento che portava via

quello che in terra non ha più radici

ce l’ha solo nella sua pazzia

poi prese un fiasco di rosso vero

quello che canta quando

scende in gola

e mette un tappo in bocca al tuo pensiero

ed il tuo cuore finalmente vola

prese l’armonica da otto bassi

che aveva lì

appoggiata sul camino

ed il suo viso cominciò a brillare

perché la vita fece capolino

in quei suoi occhi

a metà strada tra le stelle e il mare

suonò una tarantella

e bevve un altro bicchiere

addirittura poi si mise a ballare

balla fratello mio

e bevi queste lacrime di Dio

oh vita mia

dammi qualcosa per andare avanti

voglio un motivo vero

e non un alibi

perché di quelli ce ne sono tanti

balla fratello

non ti fermare

bevi tanto queste lacrime non sono amare

e dagli sotto con la tarantella

anche se dura

questa vita è bella

basta saperla bere

oh vita mia

dammi qualcosa per andare avanti

voglio un motivo vero

e non un alibi

perché di quelli ce ne sono tanti

balla fratello

non ti fermare

bevi tanto queste lacrime non sono amare

e dagli sotto con la tarantella

che anche se dura

questa vita è bella

basta saperla bere.

Він сидів біля багаття

і балакав зі старим другом

надворі було холодно і потроху

воно впало

сніг

він тримав шматок білого клена

майже тверда деревина

скільки часу

але він терпляче пом'якшував його повільно

перед вогнем з другом біля нього

і згадав давні часи і Берту

що крутився

поки там він це зробив

холодний

і був вітер, що розніс

що вже не має коріння на землі

він має це лише в своєму божевіллі

потім взяв колбу справжнього червоного кольору

що співає коли

воно йде в горло

і вставляє пробку в рот твоєї думки

і твоє серце нарешті літає

взяв губну гармошку з восьми басів

він там був

відпочиваючи на каміні

і її обличчя почало сяяти

бо життя визирнуло

в тих її очах

на півдорозі між зірками і морем

грав у тарантеллу

і випив ще одну склянку

навіть тоді він почав танцювати

танцюй мій брат

і пити ці Божі сльози

о життя моє

дайте мені щось продовжити

Я хочу справжню причину

а не алібі

бо таких багато

танцюй брат

не зупиняйся

пити стільки, ці сльози не гіркі

і дайте йому під тарантеллою

навіть якщо це триває

це життя прекрасне

просто треба знати, як його пити

о життя моє

дайте мені щось продовжити

Я хочу справжню причину

а не алібі

бо таких багато

танцюй брат

не зупиняйся

пити стільки, ці сльози не гіркі

і дайте йому під тарантеллою

що навіть якщо це триватиме

це життя прекрасне

просто треба знати, як його пити.