Rare's Hill - Mary Black

Last year at Lady Mary’s fair when I was in Dundee

I fell in with an old sweetheart and he being on a spree

His company I did accept and with him I did go

But to my sad misfortune it proved my poor 'through

We wandered east we wandered west we wandered through the lawn

He said he’d see me home that night but home I never saw

He kept beside me all the while resolved to have his will

And by and by we lost our way, at the back of Rare’s Hill

For when we got to Rare’s Hill, the laddie said to me

We can’t go home tonight my dear, it’s far to late you’ll see

But the night is warm and in my bush, I’ve got another drill

And we can lie down here, content, at the back of Rare’s Hill

For then he poured a nipper piece to quiet all alarm

When I awoke in the morning we were locked in each other’s arms

He handed me the bottle, another glass to fill

And I drank his heath, in store o’wealth, at the back of Rare’s Hill

And then the lad he said to me, «Oh lassie do not mourn»

«For while I draw the breath of life from you I’ll never harm»

«If you will come to yonder town, my wedded wife you’ll be»

«we'll be the happiest couple t’was ever in Dundee»

So it’s may I never prosper, and may I never thrive

In anything I take in hand as long as I’m alive

If e’er I say I rue the day, my laddie had his will

Success to Lady Mary’s fair, and the back of Rare’s Hill

Минулого року на ярмарку леді Мері, коли я був у Данді

Я втрапив зі старого коханого, а він на в’язниці

Його компанію я прийняв, і з ним я поїхав

Але, на мою сумну біду, це довело, що я поганий

Ми блукали на схід, ми блукали на захід, ми блукали галявиною

Він сказав, що побачить мене додому тієї ночі, але вдома я ніколи не бачив

Він тримався поруч зі мною увесь час, вирішивши скласти свою волю

І мало-помалу ми заблукали, на глибині Рідкого пагорба

Бо коли ми доїхали до пагорба Рідких, хлопець сказав мені

Ми не можемо повернутися додому сьогодні ввечері, моя люба, зараз далеко пізно, побачиш

Але ніч тепла, і в моїх кущах у мене ще одна сівалка

І ми можемо лягти тут, задоволені, за пагорбом Рідких

Тоді він насипав шматок кусачки, щоб заглушити всю тривогу

Коли я прокинувся вранці, ми замкнулися в обіймах один одного

Він подав мені пляшку, ще одну склянку, щоб наповнити

І я випив його верес, у магазині багатства, на задині Рідкого пагорба

І тоді хлопець сказав мені: «О, дівчино, не сумуй»

«Бо поки я вдихну від тебе дихання, я ніколи не зашкоджу»

«Якщо ти приїдеш до того міста, то будеш моєю дружиною»

«ми будемо найщасливішою парою, яка коли-небудь була в Данді»

Тож нехай я ніколи не процвітаю і не процвітаю

У всьому, що я беру в руки, поки я живий

Якщо коли-небудь я скажу, що жалкую, мій хлопець мав свою волю

Успіх на ярмарку леді Мері та на задній частині Рідкого пагорба