Rio - Marta Gomez

Un río pasa y lo miro, río abajo va

Un río de agua de río, que baja hasta al mar

¿A dónde queda el mar, qué tan lejos está?

Un río, viejo camino para un nuevo andar

A veces solo y vacío sin ganas de hablar

¿A dónde irá a parar tanta soledad?

Y cuando un río pasa, adentro mío, por mi voz

Y como si volara se me inunda el corazón

También río yo

Un río pasa y me mira, río abajo voy

Un río de agua dormida que calienta el sol

¿A dónde queda el sol, qué tan lejos estoy?

A veces viene triste, negro, rojo y sin canción

Viene arrastrando ausencia hecha de guerra y de dolor

Ya no río yo…

Buscamos todos lo mismo, sentimos igual

Andamos todos siguiendo un mismo caudal

Con miedo de a la orilla jamás llegar

Y cuando el río canta como queriendo olvidar

Y cuando de mi pecho ya se quiere desbordar

También río yo…

Минає річка, а я дивлюся на неї, вона йде за течією

Річка річкової води, що спускається до моря

Де море, як далеко?

Річка, стара дорога для нової прогулянки

Іноді самотній і порожній, не бажаючи розмовляти

Куди подіться стільки самотності?

І коли тече річка, всередині мене, через мій голос

І ніби літаю, серце заливає

я теж сміюся

Минає річка і дивиться на мене, я йду за течією

Річка сплячої води, що зігріває сонце

Де сонце, як далеко я?

Іноді приходить сумно, чорно, червоно і без пісні

Це тягне відсутність з війни та болю

Я вже не сміюся...

Ми всі прагнемо одного й того ж відчуваємо

Ми всі йдемо за одним потоком

Зі страхом ніколи не дійти до берега

А коли річка співає, ніби хоче забути

І коли мої груди вже хочуть переповнювати

я теж сміюся...