Она - Marselle

Ман, сделай потише музыку

Совсем немного, ха-ха

М-да, это всё она, она

Знаешь…

Знаешь, она была такая, словно из рая

Свободно, словно птица, пархая

Вся неземная, похожа на ветер

Такая же озорная, застенчивая, но приветливая

Немножко гордая, как огонь, понимаешь?

Как природа в Париже — никогда не угадаешь

Молчаливая, вся говорит танцем

Очарует улыбкой и мягким румянцем

Так молода, словно за спиной ранец

Любит воздух урбана, любит, но не чтит глянец

Ха, глаза… глаза, как сиреневые облака

Как вишня по весне хрупка

И после этого ты спросишь, что я в ней нашёл?!

А тебе нравится звук старых магнитол?

Как ласкает уши этот треск и лёгкий шум?

Как этот саксофон твой разрушает разум?

Ха-ха, таких людей, как ты, видно сразу

Для них важнее блеск души, а не яркость страз

Она одна такая, понимаешь, ман?

Словно мираж, словно обман

Я знаю, ты понимаешь меня, ман

Я знаю…

Сделай немножко громче музыку

Ман, зроби тихіше музику

Зовсім небагато, ха-ха

М-да, це все вона, вона

Знаєш…

Знаєш, вона була така, мов із раю

Вільно, мов птах, пурхаючи

Вся неземна, схожа на вітер

Така сама бешкетна, сором'язлива, але привітна

Трохи горда, як вогонь, розумієш?

Як природа в Парижі - ніколи не вгадаєш

Мовчазна, вся каже танцем

Зачарує усмішкою та м'яким рум'янцем

Так молода, мов за спиною ранець

Любить повітря урбана, любить, але не шанує глянець

Ха, очі… очі, як бузкові хмари

Як вишня навесні тендітна

І після цього ти спитаєш, що я в ній знайшов?

А тобі подобається звук старих магнітолів?

Як пестить вуха цей тріск і легкий шум?

Як цей саксофон твій руйнує розум?

Ха-ха, таких людей, як ти, видно одразу

Для них важливіший блиск душі, а не яскравість страз

Вона одна така, розумієш, ман?

Немов міраж, неначе обман

Я знаю, ти розумієш мене, ман

Я знаю…

Зроби трошки гучнішою музику