Je to tak dávno - Marpo

Refrén:

Je to tak všechno dávno, to když se člověk sám tolik nebojí

A můžeme to zvládnout, akorát se nám rány vůbec nehojí

Co když se pódy nikdy nespojí?

Navždy v tomhle trojboji, tak mi řekni, kudy jít?

A jen v poklidu stárnout.

A přestat řešit, co si myslí naše vokolí

Bez cizí pomoci a spoustu emocí.

Po rojem voslav, ať tohle neskončí

A s nožem na krku furt nejsme rozhodlí, s lavinou citů totálně bezmocný

Nikdo to netuší, jak je to výjimečný.

Ve vztahu k sobě, někdy tak netečný

Tak to tu sedíme na poli válčení, jak tohle vyřešit, vosudem zničený

Bez kyslíku přežívat s kamenem na plicích.

Všechny ty cesty skončený demisí

Ať mě tu nesoudí, ať mě tu necvičí.

Nechci si stoupnout před kárnou komisí

A všechny ten křik, ticho je hlasitý.

Všechny ty šance, tak trochu zabitý

Rány se nehojí, člověk se nebojí.

Čas běží rychle, jak služba pochodní

Refrén:

Je to tak všechno dávno, to když se člověk sám tolik nebojí

A můžeme to zvládnout, akorát se nám rány vůbec nehojí

Co když se pódy nikdy nespojí?

Navždy v tomhle trojboji, tak mi řekni, kudy jít?

A jen v poklidu stárnout.

A přestat řešit, co si myslí naše vokolí

Chlapa jak já, tohle fakt neskolí.

Šťastnej jsi tak, jaký máš vokolí

My jsme ta rodina křehká jak kaolín, ženem se životem, jak tanky po polích

Hádky tak výbušný, jak pole minový.

A s novým ránem my dva jsme hotový

Myslíš, že dekády jenom tak přebolí a já mám pocit, změny jsou pudový

Jak rána bleskem nabitý vrcholí a sami k sobě byli jsme féroví

Jestli ty momenty jsou navždy ztracený.

Semletý časem, životem znavený

Hledáme řešení, útěky z vězení - to seš za mřížema a tmavý sklepení

Všechny ty rady fakt vypadaj bezcenný.

Jedinej, kdo by mi poradil,

sedí teď v nebesích

Refrén:

Je to tak všechno dávno, to když se člověk sám tolik nebojí

A můžeme to zvládnout, akorát se nám rány vůbec nehojí

Co když se pódy nikdy nespojí?

Navždy v tomhle trojboji, tak mi řekni, kudy jít?

A jen v poklidu stárnout.

A přestat řešit, co si myslí naše vokolí

Refrén:

Je to tak všechno dávno, to když se člověk sám tolik nebojí

A můžeme to zvládnout, akorát se nám rány vůbec nehojí

Co když se pódy nikdy nespojí?

Navždy v tomhle trojboji, tak mi řekni, kudy jít?

A jen v poklidu stárnout.

A přestat řešit, co si myslí naše vokolí

Приспів:

Це було так давно, коли ти не так себе боїшся

І ми впораємось, наші рани зовсім не загоюються

Що робити, якщо подіуми ніколи не з’єднуються?

Назавжди в цьому триатлоні, тож скажіть мені, куди йти?

І просто спокійно старіти.

І перестаньте мати справу з тим, що думають наші люди

Без сторонньої допомоги і купи емоцій.

Після рою не будемо на цьому закінчувати

І з ножем на шиї, ми не рішучі, з лавиною почуттів, абсолютно безпорадні

Ніхто не знає, наскільки це особливе.

По відношенню один до одного іноді такі байдужі

Тож ми сидимо тут, у полі війни, як вирішити це, зруйноване досі

Вижити без кисню з каменем на легенях.

Усі ці подорожі закінчилися відставкою

Не дозволяйте мені судити мене тут, не тренуйте мене тут.

Я не хочу стояти перед дисциплінарною комісією

І весь крик, тиша гучна.

Всі ці шанси трохи вбиті

Рани не загоюються, не боїться.

Час біжить швидко, як спалахує сервіс

Приспів:

Це було так давно, коли ти не так себе боїшся

І ми впораємось, наші рани зовсім не загоюються

Що робити, якщо подіуми ніколи не з’єднуються?

Назавжди в цьому триатлоні, тож скажіть мені, куди йти?

І просто спокійно старіти.

І перестаньте мати справу з тим, що думають наші люди

Такий хлопець, як я, насправді цього не тренує.

Ти такий же щасливий, як і поруч

Ми сім’я тендітна, як каолін, жінка з життям, як танки в полях

Сварки вибухонебезпечні, як мінне поле.

А з новим ранком ми вдвох закінчили

Ви думаєте, що десятиліття зашкодять, і я відчуваю, що зміни відбуваються інстинктивно

Коли блискавичний ранок настав пік, і ми були справедливі до себе

Якщо ці моменти втрачені назавжди.

Приземлений часом, втомлений життям

Шукаємо рішення, джейлбрейк - ви за ґратами і темним підземеллям

Усі ці поради дійсно виглядають марними.

Єдиний, хто б мені порадив

сидить зараз на небі

Приспів:

Це було так давно, коли ти не так себе боїшся

І ми впораємось, наші рани зовсім не загоюються

Що робити, якщо подіуми ніколи не з’єднуються?

Назавжди в цьому триатлоні, тож скажіть мені, куди йти?

І просто спокійно старіти.

І перестаньте мати справу з тим, що думають наші люди

Приспів:

Це було так давно, коли ти не так себе боїшся

І ми впораємось, наші рани зовсім не загоюються

Що робити, якщо подіуми ніколи не з’єднуються?

Назавжди в цьому триатлоні, тож скажіть мені, куди йти?

І просто спокійно старіти.

І перестаньте мати справу з тим, що думають наші люди