Wenn ich mir was wuenschen duerfte - Marlene Dietrich

Man hat uns nicht gefragt,

als wir noch kein Gesicht,

ob wir leben wollen,

oder lieber nicht.

Jetzt gehe ich ganz allein,

durch eine große Stadt,

und ich weiß nicht einmal,

ob diese Stadt mich lieb hat?

Dann schau ich in die Stuben,

durch Tür und Fensterglas,

und ich höre, warte,

auf etwas, (aber was)

Wenn ich mir was wünschen dürfte,

käm ich in Verlegenheit,

was ich mir denn wünschen sollte,

Нас не запитували

коли у нас ще не було обличчя

чи хочемо ми жити

точніше ні.

Тепер я йду зовсім один

через велике місто

а я навіть не знаю

це місто любить мене?

Потім я заглядаю в кімнати,

через скло дверей і вікон,

а я слухаю, чекай

на щось, (але що)

Якби я міг чогось побажати,

Мені було б соромно

чого я маю бажати