Allein in einer grossen Stadt (From "Blonde Venus") - Marlene Dietrich

Strophe 1:

Man lebt in einer großen Stadt und ist doch so allein.

Der Mann nachdem man

Sehnsucht hat, scheint noch nicht da zu sein.

Man kennt ihn nicht und kennt ihn doch genau und man hat Angst, dass er

vorübergeht und sucht bei andern ihn und bleibt doch seine Frau,

bis man ihm plötzlich gegenübersteht.

Refrain 1:

Und da weiß man nicht, was man sagen soll und man findet alles so banal und man

nahm doch früher gern den Mund so voll und nun stottert man mit einem Mal.

Alles das, was man sich vorgenommen hat, ihm sofort im ersten Augenblick zu

sagen, dass vergisst man glatt, denn es sagt sein Blick, dass er einen längst

verstanden hat.

Strophe 2:

Man hat nun alles, was man will, man könnte glücklich sein.

Die große Stadt ist

plötzlich still, man lebt für ihn allein.

Man denkt an nichts — so schön ist

diese Zeit.

Man hat nur Angst, dass sie vorübergeht und denkt ganz leise

heimlich an den ersten Streit, bis man ihm plötzlich gegenübersteht.

Refrain 2:

Und da weiß man nicht, was man sagen soll und man findet alles so banal und er

nahm doch früher nie den Mund so voll und nun schreit er so mit einem Mal.

Und man schweigt und fühlt genau jetzt ist es Schluss und es lohnt nicht einmal

mehr ein Wort zu sagen.

Jetzt ist alles aus, eine Welt stürzt ein,

man ist wieder einmal so allein.

Вірш 1:

Ви живете у великому місті, але ви так самотні.

Чоловік після одного

туги, здається, ще немає.

Ти його не знаєш, але добре знаєш і боїшся, що він

проходить повз і шукає його серед інших, але залишається його дружиною,

поки ти раптом не зіткнешся з ним.

Приспів 1:

А потім не знаєш, що сказати, і тобі все так банально і ти

раніше так любив набити твій рот, а тепер ти раптом заїкаєшся.

Все, що ви планували йому дати в першу мить

кажуть, що легко забуваєш, бо його погляд говорить, що він давно

зрозумів.

Вірш 2:

Тепер у вас є все, що ви хочете, ви можете бути щасливі.

Велике місто є

раптом затих, один живе для нього одного.

Ні про що не думаєш — так красиво

цього разу.

Ти просто боїшся, що це пройде повз, і думаєш дуже тихо

таємно при першій суперечці, поки раптом не зіткнешся з ним.

Приспів 2:

А потім не знаєш, що сказати, і тобі все так банально і він

ніколи не набивав так повний рот, а тепер він раптом так кричить.

А ти мовчиш і відчуваєш, що зараз все закінчилося, і це навіть того не варте

більше сказати слово.

Тепер усе скінчилося, світ руйнується

ти знову такий самотній.