Lucky Man - Mark Kozelek

Woken up those New York mornings, shivering bones

Thinking how the air welled up, her old brown stone

Close down to kiss her, marks time past flown

So hard to find it in us to leave these dreams

To leave these dreams

Growing up Ohio mornings sleeping in late

Ducking out the window, the school I hate

Listening to my mother talking with her neighbourhood friends

Underneath the drone guitar of lucky man

Stranded out those Florida beaches, poor as a joke

Sails fly in Merritt Islands, lazy blue coast

Cool refrains of ocean rain, echo off of my head

Celebrated summer, friends and brothers, the freedom we fell

And you’re what I remember

Shining down the L.A. highways, glorious sun

Far from you, from my home, and everyone I love

Sinking in the shallow end of her infinite pools

Silver lakes and palisades and Malibu

Woken up those lost young mornings, somewhere in Spain

I couldn’t say the towns I slept, my lovers' names

Pouring in on Sunday, heaven’s church bell rang

I didn’t know my purpose til I stood and sang

For crowds of passing faces

Woken up to this new Aprils sleepy gray skies

The rain has swept the dust that left, the gutters rise

The fog it spills into the hills, crawling out East

The windows weep, beside me now though she sleeps and I

Now have I found her

Прокинувся тими нью-йоркськими ранками, тремтячи кістками

Подумавши, як повітря наповнилося, її старий коричневий камінь

Закрийтесь, щоб поцілувати її, знаменує, що час минулий

Так важко знайти в нас, щоб залишити ці мрії

Щоб залишити ці мрії

Виростаючи вранці в Огайо, спати допізна

Викинувшись із вікна, школа, яку я ненавиджу

Слухаю, як моя мама розмовляє зі своїми сусідськими друзями

Під гітарою-дроном щасливчика

Застрягли на тих флоридських пляжах, бідні на жарт

Вітрила літають на Островах Меррітт, лінивий блакитний берег

Прохолодні рефрени океанського дощу відлунають з моєї голови

Святкували літо, друзі та брати, свободу, яку ми впали

І ти – те, що я пам’ятаю

Сяє на шосе Лос-Анджелеса, чудове сонце

Далеко від тебе, від мого дому й усіх, кого я люблю

Тоне в мілководді її нескінченних басейнів

Срібні озера та палісади та Малібу

Прокинувся цими втраченими молодими ранками десь в Іспанії

Я не міг назвати міста, в яких спав, імена моїх коханців

У неділю пролунав небесний церковний дзвін

Я не знав своєї мети, поки не встав і не співав

Для натовпу облич

Прокинувся від цього нового квітневого сонного сірого неба

Дощ змітав пил, що залишився, підіймаються жолоби

Туман розливається на пагорби, виповзаючи на схід

Вікна плачуть, поруч зі мною тепер, хоча вона спить і я

Тепер я знайшов її