Un enfant - Mario Pelchat

A force de claquer ma vie

Entre mots et accords et puis

A force de sentimentalité

Je ne sais rien apprivoiser

Un enfant que j’endormirais

S’il m'était permis de le prendre

De l’accueillir et de l’entendre

Serait, de loin, ma plus grande prière

Le temps d’apaiser ses colères

Pour qu’un homme au moins se souvienne

Qu’il a été petit, hier

Et que si longues sont les peines

Il faut bien que cesse la guerre

Tu les entends

Ce qu’ils disaient alors

Les réponses des grands

Faut les attendre encore

Avec l’amour, tu les auras toi-même

A quoi bon les discours

T’inquiète pas… je t’aime

A force d’inventer des nuits

Des femmes dans mes insomnies

A force d’incompatibilité

Je ne sais pas comment aimer

Un enfant que je bercerais

Si seulement je savais guérir

Son passé lourd de souvenirs

Serait, de loin, ma plus grande victoire

Le temps d'étreindre sa mémoire

Qu’un homme sache combien libre

Il peut continuer de marcher

Et de trouver son équilibre

En défiant sa fragilité

Tu les revois

Ce qu’ils étaient alors

Entre alcool et fracas

Ils se croyaient très forts

Avec l’amour, ils s’imaginaient même

A l’abri des vautours

T'épargnant les… «je t’aime»

A force de craindre la mort

Et les vertiges de mon corps

J’ai fait mon deuil de l’immortalité

A force de ne pas cerner

Cet enfant, je protégerais

S’il est juste que dès l’enfance

Il faille imposer ses défenses

Contre l’auteur, contre l’autorité

Avant qu’on ait l'âge d’aimer

Ce gamin à qui je m’adresse

Je le connais depuis toujours

Il est en moi, je suis, du reste

Son camarade de parcours

Tu parleras, quand t’en auras la chance

De ce qu’on ne dit pas

Qu’on effleure en silence

Quand tu sauras te délivrer des murs

Qu’ils volent en éclats

Quand montent tes blessures

Quand tu sauras, pour tes enfants, toi-même

T’oublier, tu pourras

Te soûler de… «je t’aime» !

Не зважаючи на моє життя

Між словами і акордами, а потім

За сентиментальністю

Я не знаю, як щось приборкати

Дитина, яку я б приспав

Якби мені дозволили взяти

Привітати це і почути

Це була б моя найбільша молитва

Час вгамувати його гнів

Щоб пам’ятав хоча б одну людину

Який він був учора малим

І такі довгі печалі

Війна має закінчитися

Ви їх чуєте

Що вони тоді сказали

Відповіді дорослих

Доведеться чекати їх знову

З любов’ю ви їх матимете самі

Які хороші промови

не хвилюйся... я тебе люблю

Шляхом вигадування ночей

Жінки в моєму безсонні

Через несумісність

Я не знаю, як любити

Дитина, яку я б качав

Якби я знав, як лікувати

Його минуле переповнене спогадами

Це була б моя найбільша перемога

Час обійняти його пам'ять

Нехай людина знає, наскільки вільно

Він може продовжувати ходити

І знайдіть свій баланс

Заперечуючи її слабкість

Ви бачите їх знову

Якими вони були тоді

Між алкоголем і шумом

Вони думали, що вони дуже сильні

З любов’ю навіть уявляли

Безпечний від грифів

Рятуючи тебе... "Я тебе люблю"

Від страху смерті

І запаморочення мого тіла

Я оплакував безсмертя

За невизначеністю

Цю дитину я б захистив

Якщо правильно, то з дитинства

Ми повинні нав’язати свій захист

Проти автора, проти влади

До того, як ми достатньо дорослі, щоб любити

Ця дитина, з якою я розмовляю

Я знаю його вічно

Він у мені, я, з решти

Його попутник

Ти поговориш, коли буде можливість

Про те, що ми не говоримо

До яких ми торкаємося мовчки

Коли ти зможеш звільнитися від стін

Нехай розбиваються

Коли піднімуться твої рани

Коли знаєш, для своїх дітей, для себе

Забути, ти можеш

Напитися на... «Я тебе люблю»!