This Strange Engine - Marillion

There was a boy who came into this world

At the hands of a holy woman in a holy place

He wore a red coat and walked a bulldog

Saw them reflected in the mirror of the lakes

Lived in the shadow of the mountains

With the smells of disinfectant, dusty old leather

And the polished wood of his bed

No more than a baby feeding swans on the river

Holding the hands of his mother

And the wax paper bag of yesterday’s bread

And his father on the other side of the world

On the ships railings and some far away tide

With the silent dry tear of home thoughts from abroad

In his far away eyes

In his far away eyes

The smell of the wax on the wooden floor

Mixture of polish and soap

No children to fear or to play with

Rows of empty hooks for the coats

An upright piano and the boys in the choir

Still remind him of just before he was born

Remind him of just before he was breathing

Strange misty visions of God

Turn the cities into families

Into villages of souls

Hovering in the air while they’re sleeping

With their houses invisible

Chase the moon between the buildings

Running as fast as I could run

Send to me the ghosts of Christmas

Whispering, «You're the only one»

And ever since I was a boy

I never felt that I belonged

Like everything they did to me

Was an experiment to see

How I would cope with the illusion

In which direction would I jump

Would I do it all the same

As the actors in the game

Or would I spit it back at them

And not get caught up in their rules

And live according to my own

And not be used, not be used

To find the fundamental truths

It was going to take some time

Thirty five summers down the line

The wisdom of each passing year

Seems to serve only to confuse

Seems to serve only to confuse

Daddy came out the navy and took us away

To his dirty grey home town

And he worked down on a coal mine for National Service

So that he could be around

There was a magical purple in the chrome of the exhaust

Of his Triumph motor bike

And a warmth of oil and metal and the thrill of the hard corner

Holding tight

From the horizon

Came home from the Navy to the mine

From the horizon

To buried alive

Took his dream underground

Buried his treasure in his faraway eyes

And one day as the boy lay sleeping in the sunshine

Of a half remembered afternoon

A cloud of bees with no particular aim, and no brain

Found the boy, decided that his time had come

Came down out of the sky

Stung him in the face

Again and again

Blue pain

Screaming like baptism

Intravenous, Jesus!

Like being chosen

Blue pain from something with no brain

I can’t explain

It’s happening again

It’s happening again

Oh Mummy, Daddy, will you sit a while with me

Oh Mummy, Daddy, will you jog my memory

Tell me tall tales of Montego Bay

Table mountain, flying fish, banana spiders, pots of paint

And the sun on the equator

Setting like an ember thrown to deep water

From crimson to black

But coming back

Tomorrow

On the horizon

The blue pain

Fades to a point where it doesn’t fade

It stayed

Blue

Stirred his red coat heart to this strange engine

This love

This love

This inconvenient, blind, blood-diamond

This puzzle

I don’t understand

That knows no faith

And tries and fails

And tries again

Stares at the sea

The night’s dark deep

For one last time

And bleeds

And bleeds

And dies for you

And lies

And is to blame

And is ashamed

And is not the same

And is true

And is true

У цей світ прийшов хлопчик

Руками святої жінки на святому місці

Він носив червоне пальто та вигулював бульдога

Бачив їх відображення в дзеркалі озер

Жив у тіні гір

З запахом дезінфікуючого засобу, запиленої старої шкіри

І поліроване дерево його ліжка

Не більше ніж дитинча, що годує лебедів на річці

Тримаючись за руки його матері

І вощений паперовий мішок вчорашнього хліба

А його батько на іншому кінці світу

На перилах кораблів і деякий далекий приплив

З тихою сухою сльозою домашніх думок із-за кордону

У його далеких очах

У його далеких очах

Запах воску на дерев’яній підлозі

Суміш поліролі та мила

Немає дітей, з якими баятися чи грати

Рядки порожніх гачків для пальто

Піаніно і хлопці в хорі

Все ще нагадуйте йому про незадовго до його народження

Нагадайте йому про це незадовго до того, як він дихав

Дивні туманні видіння Бога

Перетворіть міста на сім’ї

У села душ

Витаючи в повітрі, поки вони сплять

З їхніми будинками невидимими

Переслідуйте місяць між будівлями

Бігати так швидко, як міг

Надішліть мені привиди Різдва

Шепотаючи: «Ти єдиний»

І з тих пір, як я був хлопчиком

Я ніколи не відчував, що належу

Як і все, що вони робили зі мною

Це був експеримент

Як би я впорався з ілюзією

У якому напрямку я б стрибнув

Чи я б все так само зробив

Як актори у грі

Або я б плюнув їм у відповідь

І не втягуватися в їхні правила

І жити по-своєму

І не використовуватись, не використовуватись

Щоб знайти фундаментальні істини

Це зайняло деякий час

Тридцять п’ять літа далі

Мудрість кожного року, що минає

Здається, служить лише для заплутування

Здається, служить лише для заплутування

Тато вийшов із флоту і забрав нас

До його брудно-сірого рідного міста

І він працював на вугільній шахті для національної служби

Щоб він міг бути поруч

У хромі вихлопної труби був магічний фіолетовий відтінок

Його мотоцикла Triumph

І тепло нафти й металу та відчуття жорсткого кутка

Міцно тримаючись

З горизонту

Повернувся з ВМС на шахту

З горизонту

Поховати заживо

Забрав свою мрію під землю

Поховав свій скарб у далеких очах

І одного разу хлопчик лежав і спав на сонці

Половину пам’ятного дня

Хмара бджіл без особливої ​​мети та без мозку

Знайшов хлопчика, вирішив, що його час настав

Злетів із неба

Вдарив його в обличчя

Знову і знову

Синій біль

Кричить, як хрещення

Внутрішньовенно, Ісусе!

Як бути обраним

Синій біль від чогось без мозку

Я не можу пояснити

Це відбувається знову

Це відбувається знову

Ой, мамо, тату, посидиш трохи зі мною

Ой, мамо, тату, чи не потренуєш ти мою пам’ять

Розкажи мені розповіді про Монтего-Бей

Столова гора, летюча риба, бананові павуки, горщики з фарбою

І сонце на екваторі

Обстановка, як вуглина, кинута в глибоку воду

Від малинового до чорного

Але повертаючись

Завтра

На горизонті

Синій біль

Зникає до точки, де не зникає

Залишилося

Синій

Своє червоне пальто серце привів до цього дивного двигуна

Це кохання

Це кохання

Цей незручний, сліпий, кривавий діамант

Ця головоломка

Я не розумію

Це не знає віри

І намагається і не вдається

І знову пробує

Дивиться на море

Ніч темна глибока

В останній раз

І кровоточить

І кровоточить

І вмирає за тебе

І брехня

І винен

І соромиться

І не те саме

І це правда

І це правда