Blind Curve: Vocal Under a Bloodlight / Passing Strangers / Mylo / Perimeter Walk / Threshold - Marillion

Last night you said I was cold, untouchable

A lonely piece of action from another town

I just want to be free, I’m happy to be lonely

Can’t you stay away?

Just leave me alone with my thoughts

Just a runaway, just a runaway, I’m saving myself

Strung out below a necklace of carnival lights

Cold moan, held on the crest of the night

I’m too tired to fight

So now we’re passing strangers, at single tables

Still trying to get over, still trying to write love songs for passing strangers

All those passing strangers

And the twinkling lies, all those twinkling lies

Sparkle with the wet ink on the paper

Oh I remember Toronto when Mylo went down

And we sat and we cried on the phone

I never felt so alone

He was the first of our own

Some of us go down in a blaze of obscurity

Some of us go down in a haze of publicity

The price of infamy, the edge of insanity

Another Holiday Inn, another temporary home

And an interviewer threatened me with a microphone

'talk to me, won’t you tell me your stories.

'

So I talked about conscience and I talked about pain

And he looked out the window and it started to rain

I thought maybe I’ve already gone crazy

So I reached for a bottle and he reached for the door

And I picked up the sleeping pills crushed on the floor

Inviting me to a casual obscenity

It would be incredible if we could retrace all the times that we lived here

All the collisions

Wasted, I’ve never been so wasted

I’ve never been this far out before

Perimeter walk

There’s a presence here

I feel could have been ancient, I could have been mystical

There’s a presence

A childhood, my childhood

My childhood, childhood

A misplaced childhood

My childhood, a misplaced childhood

Give it back to me, give it back to me

A childhood, that childhood, that childhood, that childhood, that childhood

Oh please give it back to me

I saw a war widow in a launderette

Washing the memories from her husband’s clothes

She had medals pinned to a threadbare greatcoat

A lump in her throat with cemetery eyes

I see convoys curbcrawling West German autobahns

Trying to pick up a war

They’re going to even the score

Oh… I can’t take any more

I see black flags on factories

Soup ladles poised on the lips of the poor

I see children with vacant stares, destined for rape in the alleyways

Does anybody care, I can’t take any more!

Should we say goodbye?

Hey

I see priests, politicians?

The heroes in black plastic body-bags under nations' flags

I see children pleading with outstretched hands, drenched in napalm,

this is no Vietnam

I can’t take any more, should we say goodbye

How can we justify?

They call us civilised!

Минулої ночі ти сказав, що я холодний, недоторканий

Самотній твір із іншого міста

Я просто хочу бути вільним, я щасливий бути самотнім

Ви не можете залишитися осторонь?

Просто залиште мене наодинці з моїми думками

Просто втікач, просто втікач, я рятую себе

Нижче розтягнуто намисто з карнавальних вогнів

Холодний стогін, тримається на гребені ночі

Я занадто втомився, щоб битися

Тож тепер ми проходимо повз незнайомців за окремими столиками

Все ще намагаюся обійтися, все ще намагаюся написати пісні про кохання для незнайомих людей

Всі ті незнайомці, що проходять повз

І мерехтлива брехня, вся ця мерехтлива брехня

Блиск мокрими чорнилами на папері

О, я  пам’ятаю Торонто, коли Майло впав

І ми сиділи й плакали по телефону

Я ніколи не відчував себе таким самотнім

Він був першим нашим

Деякі з нас потрапляють у полум’я невідомості

Деякі з нас потрапили в туман публічності

Ціна ганьби, грань божевілля

Ще один Holiday Inn, ще один тимчасовий будинок

І інтерв’юер погрожував мені мікрофоном

«Поговори зі мною, чи не розкажеш мені свої історії.

'

Тож я говорив про совість і говорив про біль

І він виглянув у вікно — почав дощ

Я подумав, що, можливо, я вже збожеволів

Тож я потягнувся до пляшки, а він потягнувся до дверей

І я підібрав снодійне, розтерте на підлозі

Запрошуючи мене на випадкову непристойність

Було б неймовірно, якби ми могли простежити всі часи, коли ми тут жили

Всі зіткнення

Даремно, я ніколи не був таким марним

Я ніколи раніше не був так далеко

Прогулянка по периметру

Тут є присутність

Я відчуваю, що міг бути стародавнім, міг бути містичним

Є присутність

Дитинство, моє дитинство

Моє дитинство, дитинство

Неналежне дитинство

Моє дитинство, неналежне дитинство

Поверніть мені, віддайте мені

Дитинство, те дитинство, те дитинство, те дитинство, те дитинство

О, будь ласка, поверніть це мені

Я бачив вдову війни в пральні

Змиваючи спогади з одягу чоловіка

У неї були медалі, приколоті до шинелі

Комок у горлі з цвинтарними очима

Я бачу, як по західнонімецьким автобанам перетинають колони

Спроба розгорнути війну

Вони зрівняють рахунок

Ох… я більше не можу

Я бачу чорні прапори на фабриках

Ковши з супом лежать на губах бідних

Я бачу дітей з пустими поглядами, призначених для зґвалтування в вулках

Комусь байдуже, я більше не можу!

Ми повинні попрощатися?

Гей

Я бачу священиків, політиків?

Герої в чорних пластикових пакетах під прапорами країн

Я бачу, як діти благають із витягнутими руками, облиті напалмом,

це не В’єтнам

Я не можу більше терпіти, якщо ми попрощаємося

Як ми можемо виправдати?

Вони називають нас цивілізованими!