Mon Piano Noir - Marie-Paule Belle

Est-ce toi la femme dans ce jardin

Est-ce moi qui ce soir encore prendrai le train

Est-ce toi qui a des enfants et des chiens

Est-ce moi celle qui toujours choisi son chemin

À l'école on s’donnait la main

En ce temps-là nous chantions les mêmes chansons

En ce temps-là nous parlions des mêmes garçons

Et nous rêvions alors de tout avoir

Tu as une maison et moi mon piano noir

Est-ce à toi cet amour sous le mûrier

Est-ce à moi de n’avoir que le temps d’y penser

Est-ce à toi les saisons à savourer

Est-ce à moi les platanes que je vois défiler

À l'école on nous confondait

Au cinéma nous pleurions au même moment

Dans les cafés nos ambitions changeaient tout l’temps

Et nous rêvions alors de tout avoir

Tu as un amour et moi un piano noir

Pense à moi si tu éprouves un regret

Comme à toi le bonheur ne m’a pas tout donné

Toi tu vis toujours au même midi

Moi je vis quand s’allument les lumières dans la nuit

Et pourtant parfois on s'écrit

Toi tu m’envoies quatre pages avec des photos

Moi je t'écris une carte postale en trois mots

Et tu retournes alors à ton histoire

Et je retrouve alors mon piano noir

Ти жінка в цьому саду?

Невже я сьогодні знову сяду на потяг

У вас є діти та собаки

Я той, хто завжди обирає її шлях

У школі ми трималися за руки

Тоді ми співали ті самі пісні

Тоді ми говорили про тих самих хлопців

І тоді ми мріяли мати все це

У вас є будинок, а в мене моє чорне піаніно

Хіба ця любов під шовковицею твоя

Хіба від мене залежить лише час подумати про це

Ви можете насолоджуватися сезонами

Невже мої платани, які я бачу, проходять повз

У школі ми були розгублені

У кіно ми плакали одночасно

У кафе наші амбіції постійно змінювалися

І тоді ми мріяли мати все це

У тебе є любов, а у мене чорне піаніно

Подумай про мене, якщо ти пошкодуєш

Мені, як і тобі, щастя дало не все

Ви завжди живете в один і той же полудень

Я живу, коли вночі запалюється світло

І все ж іноді ми пишемо один одному

Ви надсилаєте мені чотири сторінки з фотографіями

Я пишу тобі листівку в трьох словах

А потім повертаєшся до своєї історії

І тоді я знаходжу своє чорне піаніно