Au Plaisir - Marie-Paule Belle

C’est une plaisanterie,

Ou du moins je le croyais.

C’est une taquinerie

Qui te faisait murmurer

Juste quand je t’embrassais:

«Au plaisir, au plaisir»,

Au plaisir de l’heure prochaine

Où, nous retrouvant sans chaîne,

Sans regret, sans souvenir,

On se quittera sans peine,

Au plaisir.

C’est un adieu populaire,

On le dit sans réfléchir.

Toi, sans souci de me plaire,

Tu disais dans un sourire,

Quand il te fallait partir:

«Au plaisir, au plaisir.»

Tout au long des mois qui passent

Tu es devenu sérieux.

Ne voyant pas la menace

De cet ironique adieu,

Je pensais: «Il m’aime mieux»,

Au plaisir, au plaisir.

De la fin de notre histoire

Ce fut lui qui décida.

D’un sourire méritoire

Je sus cacher mon émoi.

Pourtant je ne pleurais pas.

Au plaisir, au plaisir,

Au, plaisir de l’heure prochaine

Où, nous retrouvant sans chaîne,

Sans regret, sans souvenir,

On se quittera sans peine,

Au plaisir.

Це жарт,

Або принаймні я так думав.

Це дражниця

Хто змусив тебе шептати

Тільки коли я цілував тебе:

«Для задоволення, для задоволення»,

З нетерпінням чекаємо наступної години

Де, опинившись без ланцюга,

Без жалю, без пам'яті,

Ми без труднощів розлучимося,

Будь ласка.

Це популярне прощання,

Ми говоримо це, не замислюючись.

Ти, недбала мені догодити,

Ти сказав з посмішкою,

Коли потрібно було виїхати:

«Для задоволення, для задоволення».

Протягом місяців, що минають

Ти став серйозним.

Не бачить загрози

Про це іронічне прощання,

Я думав: «Я йому більше подобаюся»,

Для розваги, для розваги.

Про кінець нашої історії

Це він вирішив.

З гідною посмішкою

Я знав, як приховати своє хвилювання.

Але я не плакала.

Для розваги, для розваги,

Au, задоволення наступної години

Де, опинившись без ланцюга,

Без жалю, без пам'яті,

Ми без труднощів розлучимося,

Будь ласка.