Habaneras de Sevilla - Maria Dolores Pradera

Aún recuerdo el piano

De aquella niña

Que había en Sevilla

La novia del embarcado

Nunca la siesta dormía

Sola en los corredores de mecedora

De consola y lorito, sueña el querer

Que a Cuba se fue

Y aquella mujer

Está tocando el piano;

Escriben sus blancas manos

Cartas de amores

Que han de volver

Ay, goleta antillana

Ay, cuánto lo quería

Que era trigo su pelo cuando embarcaba

Que era nieve el pañuelo que adiós decía…

Ay, suspira la fuente

Ay, dormita el pregón…

La copla de un pianillo

Se va metiendo por los balcones

Navegan los galeones

Que hay en los cuadros del corredor…

Estribillo

Se bambolea

La goleta en el río

Se bambolea

Que viene de Sanlúcar

Con la marea

Viva Sevilla

Y los barcos que salen

Pá las Antillas

Viva Triana

Y los barcos que vienen

Desde La Habana

II

Se calla el pianillo

Tras los visillos

Suena el piano

Qué dulce lo toca ahora

La novia del embarcado

Las mecedoras bailan sus habaneras

Con su son de caoba, manigua y ron

Y se abre el balcón

Suspira el pregón.,

Ay, barrio del Baratillo

Tiene color de Murillo

La siesta triste

De aquel salón…

Ay, novio marinero

Ay, capitán de mi puerto

Qué blancas son las velas de tu goleta

Qué secretas las penas de mi pañuelo

Ay, que se fue pá Cuba

Ay, que venga por Dios…

Que venga por el río

Con su goleta, desde Sanlúcar

Que esta copla de azúcar

Pone más dulce mi corazón

Al estribillo y final

Я ще пам’ятаю фортепіано

тієї дівчини

Що було в Севільї

Дівчина корабля

ніколи не дрімати не спав

На самоті в гойдаючих коридорах

Про консолі і маленького папугу мріє про бажання

Що він поїхав на Кубу

і та жінка

Він грає на фортепіано;

пишуть їхні білі руки

любовні листи

що вони повинні повернутися

О, Антильська шхуна

Ой, як я його любила

Що його волосся було пшеничним, коли він сів на борт

Щоб хустинка, що прощалася, була снігом...

О, джерело зітхає

О, дрімайте прокламацію…

Куплет фортепіано

Він проходить через балкони

Відпливають галеони

Що на картинах у коридорі...

Приспів

воно хитається

Шхуна на річці

воно хитається

Який походить із Санлукара

з припливом

Хай живе Севілья

І човни, які відходять

Па Антильські острови

Хай живе Тріана

І кораблі, що приходять

З Гавани

II

Піанільо мовчить

за сітчастими шторами

звучить піаніно

Як мило доторкнутися до нього зараз

Дівчина корабля

Крісла-гойдалки танцюють свої хабанери

З його червоним деревом, манігуа та ромом

І балкон відкривається

Прокламація зітхає.,

О, район Баратільо

Має колір Мурільо

сумний сон

З тієї кімнати...

О, хлопець моряк

О, капітан мого порту

Які білі вітрила вашої шхуни

Як таємні печалі моєї хустки

О, він поїхав на Кубу

Ой дай Боже...

Спускайся по річці

З його шхуною, з Санлукара

Ось цей куплет цукру

робить моє серце солодшим

На приспів і кінець