La traviata, Act I - Maria Callas, Franco Ricciardi, Silvio Maionica

Dell’invito trascorsa è già l’ora

Voi tardaste

Giocammo da Flora.

E giocando quell’ore volar.

Flora, amici, la notte che resta

D’altre gioie qui fate brillar

Fra le tazze è più viva la festa

E goder voi potrete?

Lo voglio;

Al piacere m’affido, ed io soglio

Col tal farmaco i mali sopir.

Sì, la vita s’addoppia al gioir.

In Alfredo Germont, o signora,

Ecco un altro che molto vi onora;

Pochi amici a lui simili sono.

Dà la mano ad Alfredo, che gliela bacia

Mio Visconte, merce' di tal dono.

Caro Alfredo

Marchese

T’ho detto:

L’amistà qui s’intreccia al diletto.

Pronto è il tutto?

Un servo accenna di sì

Miei cari sedete:

È al convito che s’apre ogni cor.

Ben diceste le cure segrete

Fuga sempre l’amico licor.

Sempre Alfredo a voi pensa.

Scherzate?

Egra foste, e ogni dì con affanno

Qui volò, di voi chiese.

Cessate.

Nulla son io per lui.

Non v’inganno.

Vero è dunque?

onde è ciò?

Nol comprendo.

Si, egli è ver.

Le mie grazie vi rendo.

Voi Barone, feste altrettanto

Vi conosco da un anno soltanto.

Ed ei solo da qualche minuto.

Meglio fora se aveste taciuto.

Mi è increscioso quel giovin

Perché?

A me invece simpatico egli è.

E tu dunque non apri più bocca?

È a madama che scuoterlo tocca

Sarò l’Ebe che versa.

E ch’io bramo

immortal come quella.

Beviamo.

O barone, né un verso, né un viva

Troverete in quest’ora giuliva?

Il Barone accenna di no

Dunque a te

ad Alfredo

Sì, sì, un brindisi.

L’estro

Non m’arride

E non se' tu maestro?

Vi fia grato?

Sì.

Sì?

L’ho già in cor.

Dunque attenti

Sì, attenti al cantor.

Запрошенню вже пора пройти

Ви запізнилися

Ми грали у Флори.

І граючи ці години летять.

Флора, друзі, ніч, що залишилася

Нехай тут сяють інші

Вечірка жвавіша серед кубків

І чи можна насолоджуватися цим?

Мені потрібно;

Я довіряю себе насолоді, а я — трон

З таким препаратом недуги зникнуть.

Так, життя подвоюється на радість.

В Альфредо Жермона, о пані,

Ось інший, який шанує вас багато;

Таких друзів, як він, небагато.

Він подає руку Альфредо, той цілує її

Мій віконте, товар цього подарунка.

Шановний Альфредо

маркіз

Я казав тобі:

Тут любов переплітається із захопленням.

Чи все готово?

Слуга киває, так

Дорогі сідайте:

Саме на бенкеті відкривається кожне серце.

Добре сказано таємне лікування

Друг лікер завжди тікає.

Альфредо завжди думає про тебе.

ти жартуєш?

Ти був тяжким, і кожен день з задихом

Ось прилетіли, з вас запитали.

Припиніть.

Я для нього ніщо.

Обману немає.

Тоді це правда?

де це?

Я розумію Нол.

Так, він правдивий.

Я дякую тобі.

Ви, бароне, також вечірки

Я знаю тебе лише рік.

І він був лише кілька хвилин.

Краще муштри, якби ти мовчав.

Я розчарований тим молодим чоловіком

Оскільки?

З іншого боку, він мені подобається.

Так ти більше не відкриваєш рота?

Це мадам, що трясе його

Я буду Гебою, яка ллє.

І чого я прагну

безсмертний такий.

Ми п'ємо.

О бароне, ні вірша, ні живого

Чи знайдете ви його в цю радісну годину?

Барон згадує ні

Тож тобі

до Альфредо

Так, так, тост.

Натхнення

Він не сміється з мене

А ти хіба не вчитель?

Ви будете вдячні?

Так.

Так?

Я вже маю це в серці.

Тому будьте обережні

Так, остерігайтеся кантора.